Іржа троянди – це грибкове захворювання троянд, що викликає помаранчеві або чорні спорові пустули на нижній стороні листя і помаранчеві пустули на викривлених стеблах, захворювання, що викликається паразитичним грибом Phragmidium tuberculatum та деякими іншими близькоспорідненими видами. Він специфічний для троянд, з’являється переважно навесні і зберігається доти, доки не опаде листя.
Сприйнятливість до іржі широко варіюється у різних сортів троянд і більшість сучасних троянд стійкі до іржі. Іржа троянди – найменш серйозна з поширених хвороб троянд, але може послабити зростання і навіть вбити рослину.
Сиптоми іржі троянди
Ви можете побачити такі симптоми:
нижня поверхня листя, черешків і стеблової тканини матиме масу піднятих помаранчевих порошкоподібних пустул, повних спор, з часом оранжеві пустули стають чорними;
уражене листя може жовтіти і передчасно опадати;
нижнє листя і стебла на рослині, як правило, уражаються першими і інфекція поступово переміщується вгору рослиною;
іржа троянди може спричинити деформацію, галли або пошкодження на стеблах.
Профілактичні методи контролю. Боротьба з іржею троянди
Подібно до борошнистої роси і чорної плямистості, рівень вологості і температура створюють умови для ураження іржею кущів троянди.
Санітарія та управління мікрокліматом відіграють важливу роль у запобіганні іржі троянд, підтримка гарного повітряного потоку через кущі троянди і навколо них допоможе запобігти розвитку цієї хвороби. Спори іржі поширюються повітрям або від рослини до рослини. Спори вимагають вологи на поверхні рослинної тканини протягом 2-4 годин за температури 18-21 °С, щоб проникнути і заразити рослину.
Уникайте роботи з трояндами, коли листя вологе, уникайте сильної загущеності насаджень, щоб покращити циркуляцію повітря навколо та звести до мінімуму час висихання. У теплиці використовуйте вентилятори та провітрювання, щоб підтримувати вологість нижче 80 %.
Весною та влітку очистіть і знищіть все заражене або опале листя, а також обрізайте заражені стебла, як тільки вони будуть виявлені.
Ретельно огляньте рослини перед купівлею чи отриманням поставки. Не приймайте рослини, на яких виявлено ознаки іржі. Якщо це можливо, ізолюйте троянди від інших троянд протягом кількох тижнів, щоб переконатися, що вони не заражені.
З іржею троянди важко впоратися на сильно заражених рослинах, найкраще видалити та знищити заражені рослини. Щоб позбутися заражених рослин або рослинних залишків, спаліть їх або запечатайте в поліетиленовий пакет і відправте на звалище.
У періоди м’якої, вологої погоди троянди обстежують на наявність ознак хвороб і шкідників.
Верхня поверхня ураженого куща троянди, круглі плями з помаранчевим центром на пожовклому листі.
Якщо проблема справді серйозна, рекомендується обробка фунгіцидом через певні проміжки часу.
Іржа троянди – хімічні методи контролю
Фунгіциди проти іржі є профілактичними, а не лікувальними. Завжди уважно читайте етикетки перед купівлею, нанесенням та утилізацією пестицидів. Вибір фунгіцидів для боротьби з іржею троянди включає продукти з активними інгредієнтами: тебуконазол, тебуконазол + трифлоксістробін, тритиконазол, хлороталоніл, манкоцеб, міклобутаніл, пропіконазол або трифорин.
Існує багато способів боротьби з американською мінуючою міллю (Tuta absoluta). Але для правильної стратегії контролю необхідно продовжувати вивчати її біологічні особливості та екологічні аспекти можливих причин виникнення проблем.
Шкідник – це умовне позначення організмів, які завдають шкоди культурам, призводячи до економічних збитків. У природному середовищі, де екосистеми не схильні до сильних впливів людини, всі трофічні ланцюжки знаходяться в динамічній рівновазі. Це забезпечується наявністю великої кількості різноманітних ланок трофічної піраміди: рослини – фітофаги (шкідники) – хижаки. Чим більше видів на кожному рівні, тим стійкішою є екосистема. У таких екосистемах йде природна конкуренція та взаємодія між кожним організмом. Рослини між собою конкурують за можливість розвиватися, фітофаги живляться тими чи іншими видами рослин, а хижаки контролюють чисельність фітофагів.
Теплиці – це агроценози, де переважає вирощування монокультур (один вид рослин), які цікаві у сільському господарстві. Такі екосистеми є відкритими, оскільки на їхній території відсутня рівновага між усіма ланками трофічної піраміди. Де є монокультура – там неодмінно буде шкідник. І оскільки в теплиці немає хижаків, фітофаг не контролюється і починає розмножуватися дуже швидко, завдаючи шкоди культурі. Тому дуже важливо врівноважувати екосистему в теплиці, використовуючи хижаків.
Важливим фактором, за яким відносять шкідників до карантинних видів – це екологічна пластичність. Цей термін означає високий рівень пристосування до нових чинників середовища. Кліматологи вже зараз показують, що потепління йде і, відповідно, міграція шкідників розширюється.
Розглянемо, чому тута абсолюта є карантинним шкідником №1 на томаті:
Тута абсолюта має дуже сильний генетичний апарат, що дозволяє шкідникові швидко виробляти стійкість до всіх відомих інсектицидів.
При використанні важких хімікатів відмічено інтенсивніше розмноження шкідника.
Личинки у листі здатні зменшувати швидкість поїдання паренхіми при використанні системних препаратів, що дозволяє довше виживати гусеницям.
Сильно пошкоджене листя має слабку циркуляцію рослинних соків, що теж зменшує надходження потрібної дози препарату до шкідника та зменшує ефективність застосовуваних препаратів.
Одна самка здатна відкласти за життя до 200 яєць, тому зростання популяції відбувається дуже швидко в геометричній прогресії, даючи 10-12 поколінь за сезон.
Тута абсолюта може виживати в широкому діапазоні температур, а лялечки здатні пережити в ґрунті та рослинних рештках морози за межами теплиці.
Шкідник має високу пошукову здатність тому встановлення сіток з дрібною коміркою на фрамугах у теплиці від міграції із зовнішнього середовища не зупиняє міль, оскільки тута абсолюта, відчуваючи запах томатів, сидить на сітках та відкладає яйця на неї, які надалі опадають на культуру.
Онтогенез тути абсолюти складний і шкідник веде прихований спосіб життя: личинки живуть переважно в листі, стеблах та плодах, де недоступні для ентомофагів та препаратів, а лялечки також недоступні для контролю.
Шкідник здатний розмножуватися і зберігати свою популяцію на всіх пасльонових культурах (картопля, баклажан, перець, томат, паслін чорний, тютюн, дурман тощо.).
Як боротися з тутою абсолютою?
Карантин та механічний контроль тути абсолюти
Для контролю тути абсолюти потрібно підходити системно та витримувати суворі карантинні заходи. Розуміючи біологію шкідника, необхідно ефективніше підходити до розробки стратегії захисту у теплиці. Потрібно використовувати якомога більше інструментів контролю, націлених на конкретні стадії розвитку шкідника. При виявленні пошкодженого листя необхідно його механічно обривати та складати в поліетиленовий пакет, з подальшою утилізацією за межами теплиці. Це дозволить зменшити швидкість розмноження шкідників.
Феромонні пастки Zentinel від тути абсолюти
Для контролю дорослих особин шкідника слід використовувати феромонні пастки та феромон Zentinel. Це дозволить відловити самців та зменшити кількість відкладених запліднених яєць. З незапліднених яєць виходитимуть самці, які після досягнення дорослої стадії будуть виловлені на феромонні пастки. Для моніторингу шкідника достатньо використовувати 4-6 дельтоподібних пасток на гектар. Кожні 4-5 тижнів потрібно міняти феромон. Для масового вилову слід використовувати феромонні миски, наповнені водою з додаванням ПАР, які не мають запаху. Такі пастки встановлюються на підлогу. Норма застосування 40 пасток/га. Новий феромон необхідно додавати кожні 4-5 тижнів для безперервного приваблення та дезорієнтації шкідника.
Біологічний контроль яєць тути абсолюти спеціальною трихограмою
Розуміючи життєвий цикл тути абсолюти необхідно враховувати, що при моніторингові перші дорослі особини шкідника відкладатимуть яйця. Для контролю яєць шкідника необхідно використовувати особливий вид трихограми – Трихограма ахея (Trichogramma achaeae). Це паразитоїдна оса, яка контролює виключно яйця шкідників. Цей продукт доступний у лінійці компанії Bioline Agrosciences у вигляді картонних карток (диспенсерів) Tricholine Tuta.
Норма використання 100-200 карток/га/тиждень.Трихограма у цьому продукті має яйця 2-х вікових груп, тому кожна картка працює пролонговано до 2-х тижнів. Як тільки у феромонних пастках виявляються перші особини шкідника – потрібно вносити трихограму. Для досягнення стійкого результату необхідно щотижня використовувати 100 карток/га. При великій кількості тути абсолюти норми внесення потрібно збільшити до 200 карток/га. Важливо розуміти, що яйця тути абсолюти дуже дрібні і трихограма не здатна після зараження таких яєць повністю завершити свій життєвий цикл, тому із заражених яєць доросла трихограма не виходить. На кожен новий спалах шкідника потрібно знову використовувати даного ентомофага. Стратегічно правильно використовувати трихограму на початку сезону як допомогу основному хижакові – Macrolophus pygmaeus.
Використання ентомофагів – макролофусу проти тути абсолюти
Як раніше було сказано, тута абсолюта дуже швидко виробляє резистентність до ісектицидів, тому потрібно використовувати хижаків. Найбільш ефективним себе зарекомендував макролофус. Важливо правильно застосовувати. Норми виселення – 5 особин/м2. Також потрібно правильно розвивати та накопичувати популяцію макролофуса на томаті. Після інтродукції слід вдосталь годувати хижака збалансованим кормом МакФуд з розрахунку щонайменше 100 г/тиждень/га протягом 10-12 тижнів.
Макролофус контролює яйця та молоді личинки шкідника. За результатами спостережень агрономів кількох тепличних комбінатів, використання незидіокориса (Nesidiocoris tenuis) проти тути абсолюти дозволяє контролювати шкідника. Але в силу біологічних особливостей не рекомендується використовувати даного ентомофага, оскільки у нього менша пошукова здатність, ніж у макролофуса і незідіокоріс завдає шкоди молодим пагонам рослин і китицям. У південних регіонах зафіксовані випадки, коли незідіокоріс закріплювався навколо теплиці і повторно залітаючи шкодив томатам.
Застосування ентомопатогенних нематод в боротьбі з тутою абсолютою
Є позитивний досвід застосування хижої нематоди штейнернеми фельтіа (Steinernema feltiae). Норми внесення вологої обробки 150000-200000 особин/м2/тиждень при 2000 л розчину/га. Нематода добре працює у прохолодну погоду, але потрібно підтримувати високу вологість. У спекотний період обробки проводилися в пізній час доби.
Використання спеціального вірусу проти тути абсолюти
Дуже важливим інструментом у контролі тути абсолюти є використання бакуловірусу. Це видоспецифічний селективний грануловірус PhopGV, який контролює саме американську томатну мініуючу міль та картопляну міль. Продукт від швейцарської компанії Andermatt Biocontrol має назву Tutavir. Цей препарат отримав нагороду в Європі на IBMA.
Норми внесення 100-200 мл/га. Вірус вражає личинок усіх стадій. Оскільки життєвий цикл шкідника здебільшого проходить у листі, то після виявлення перших поразок чи перших метеликів у феромонних пастках, слід застосовувати Тутавір щотижня. Вірус працює лише тоді, коли проковтується личинкою. Великою перевагою даного препарату є той факт, що до нього не виробляється резистентність у тути абсолюти. Вірус абсолютно безпечний для навколишнього середовища, людини, ентомофагів та джмелів. Тутавір можна використовувати як самостійно, так і у сумішах з іншими інсектицидами.
Важливо розуміти, що використання тільки одного інструменту для контролю Тут абсолюти не дасть вам бажаного результату – потрібно враховувати безліч факторів і особливостей вашої теплиці. Для розробки правильної та оптимальної стратегії захисту та додаткової інформації звертайтесь до наших технологів.
Автор статті: Провідний спеціаліст компанії “Біо Захист”
Сьогодні, щоб витримувати конкуренцію на ринку, виробники тепличних овочів повинні йти в ногу з передовими технологіями та розробками. Про одну з таких розробок і йтиметься далі.
У 2012 році Agrifast випустив на ринок інструмент, який виступив альтернативою звичним для нас пластиковим кліпсам. Спочатку пристрій розроблявся для кліпсування томату. Перші випробування були проведені в Нідерландах у 2014 році. При цьому, продуктивність була зафіксована на рівні 1600 рослин на годину.
Після успіху в Нідерландах багато виробників тепличних овочів вирішили зробити вибір на користь цього інноваційного інструменту, який призвів до революції на сільськогосподарському ринку, значно підвищивши продуктивність праці робітників.
Переваги використання системи кліпсування Tomsystem.
Малогабаритна кліпса та упаковка;
Висока швидкість роботи – до 2200 рослин/год;
Біорозкладна кліпса;
Підходить для томату, огірка, перцю, баклажану;
Легкість у навчанні роботи з обладнанням, простота використання;
Немає проблеми зі зламаними точками росту рослин;
Економія людського ресурсу за допомогою підвищення швидкості роботи окремих співробітників;
Економія технічних ресурсів за рахунок зменшення кількості працівників на одиницю площі;
Загальна економічна вигода у порівнянні з підкручуванням або кліпсуванням пластиковою кліпсою.
Унікальна кліпса, що компостується
Зупинимося детальніше на вище перерахованих пунктах. Головною відмінністю Tomsystem від звичних для нас пластикових виробів є спеціальна кліпса. Вона з оцинкованого металу та є швидкорозкладною. Таке рішення дозволило уникнути декількох проблем, таких як утилізація пластикових відходів, зберігання та транспортування.
Габарити однієї упаковки з кліпсою Д:Ш:В (см) – 25,5 см : 19 см : 14,5 см., при цьому кількість кліпс у такій упаковці – 6000 шт. В одній касеті 100 кліпсів. Такі розміри більш зручні для роботи, ніж пластикові аналоги, які займають великий об’єм.
Термін служби кліпси Tomsystems після встановлення у теплиці розрахований на продовжений культурообіг. Це щонайменше 8-10 місяців. Такий ефект досягається завдяки спеціальному покриттю кліпси.
Існує два види кліпси: оцинкована V-46 та не оцинкована еко V-46BB. При попаданні кліпси в компостну яму з рослинними залишками, покриття під впливом даного середовища нейтралізується протягом 2-3 місяців, далі відбувається розкладання металу.
Наочний результат після 4-х місяців у компості. 1 – звичайна пластикова кліпса; 2 – біорозкладна пластикова кліпса; 3 – металева кліпса Tomsystem.
Сьогодні обладнання Tomsystem застосовується більш ніж у 30 країнах світу і набирає популярності. Розмір кліпси у закритому вигляді 22 мм. Це найбільш поширений розмір, який дозволяє використовувати цю систему на таких культурах, як томат, огірок, перець і баклажан. Кліпса встановлюється під лист для хорошої фіксації рослини. Регулюється ступінь затискання кліпси на шпалері в діапазоні від першого до п’ятого. Найбільш сильна дозволяє використовувати абсолютно будь-які типи шпагату незалежно від товщини.
Швидкість виконання кліпсування, використовуючи Tomsystem
З власного досвіду можемо наголосити на тому, що з досягнення мінімальних показників в 1400-1500 рослин на годину для недосвідченого, але цілеспрямованого працівника, необхідний термін активного використання цієї системи – 25-30 днів. Легке навчання роботи з кліпсатором досягається за рахунок простоти управління даним апаратом. Управління здійснюється за допомогою двох кнопок: увімк./вимкн. і спускової кнопки, яка активує затискання скоби. Автономність пристрою забезпечує акумулятор, якого вистачає на 16 годин роботи. Однією з гострих проблем при великій плинності персоналу або запуску нових об’єктів є дуже низька швидкість роботи у некваліфікованих працівників. Внаслідок цього – багато поламаних точок росту рослин, які разом із несвоєчасним доглядом значно знижують врожайність.
Продуктивність системи Tomsystem
Актуальна проблема при запуску великих комплексів – брак необхідної кількості обслуговуючого персоналу у регіоні. Ці фактори змушують виробників тепличних овочів шукати альтернативні шляхи вирішення цієї проблеми. Одне з таких рішень і є використання системи Tomsystem. Якщо порівнювати використання кліпсатора, пластикові кліпси і ручної підкрутки рослин можна побачити, що використання Tomsystem економічно доцільніше. Враховуючи той факт, що два комплекти системи Tomsystem можуть закривати потребу в обслуговуванні трьох гектарів огірка на тиждень (таблиця нижче), що є найбільш виправданою інвестицією у майбутній врожай.
днів
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
1 га
1
1
1
1
1
1
1
Гектар 2
2
2
2
2
2
2
2
Гектар 3
3
3
3
3
3
3
3
Виділено дні кліпсування
Вочевидь, що Tomsystem практичніший навіть з погляду того, що потреба в робочому персоналі різна. Так, для ручного підкручування рослин на 1 га огірка потрібно 8 осіб, для кліпсування пластикової кліпси – 4 особи, а для використання кліпсатора TomSystems – 2 особи. Швидкість роботи в ручному режимі підкручування – 210 рослин на годину, кліпсування пластиком – 800 рослин/год, а кліпсуванням Том Систем 1600-2200 рослин/год. Звичайно ж, у кожного тепличного комплексу своя специфіка роботи та умови, але ми впевнені, що кожен може виділити для себе вигідні переваги роботи з обладнанням TomSystem. Це підтверджує стрімке зростання попиту дане устаткування. У цьому переконались низка передових тепличних комплексів України.
Більш детальний та індивідуальний економічний порівняльний аналіз Ви можете отримати у наших технологів.
Автор статті: технолог із захисту рослин компанії «Біо Захист»
Нематода ентомопатогенна – це ниткоподібні мікроскопічні безбарвні круглі черви, що зустрічаються майже у всіх середовищах існування, розвинули симбіоз з бактеріями, які в свою чергу вбивають комах.
Які види ентомопатогенних нематод використовують?
Сім’ї Steinernematidae і Heterorhabditidae представлені на ринку найчастіше використовуваними видами Steinernema feltiae, Steinernema carpocapsae, Heterorhabditis bacteriophora.
Які види симбіотичних бактерій пов’язані з ентомопатогенними нематодами?
Бактерії роду Photorhabdus симбіотично пов’язані з видоспецифічними інфекційними личинками Heterorhabditis, Бактерії роду Xenorhabdus пов’язані з нематодами сімейства Steinernematidae.
Нематода проти шкідників саду
Грунтові шкідники, прихованоживучі шкідники гілок, стовбурів і плодів завдають багато клопоту садівникам. До них відносяться малинно-суничний довгоносик (Anthonomus rubi), малинний жук (Byturus tomentosus), сірий кореневий довгоносик (Sciaphilus asperatus), скосар малий чорний (Otiorhynchus ovatus), кропив’яно-листовий довгоносик (Phyllobius urticae), суничний листоїд (Galerucella tenella), гребінчастовусий суничний пильщик (Cladius pectinicornis Geoffr), яблонна плодожерка (Cydia pomonella), яблонний плодовий пильщик (Hoplocampa testudinea Clug) та інші. Фрукти і ягоди в основному вживаються в свіжому вигляді. Особливо смакові якості цінні, коли плоди відразу з гілки потрапляють до споживача, тому обробляти їх токсичними пестицидами не гуманно і недоцільно. Безпечне та ефективне рішення це – ентомопатогенні нематоди.
Нематода проти шкідників городу
Такі шкідники як травневий жук (Melolontha melolontha), дротяники (личинки жуків-лускунів) (Agriotes spp.), капустянки/медведки (Gryllotalpa gryllotalpa), мармуровий клоп (Halyomorpha halys) можуть повністю знищити врожай або завдати значної шкоди. Найчастіше ці шкідники вже виробили резистентність до більшості хімічних засобів захисту. Застосування ентомопатогенних нематод з одного боку скоротить кількість шкідників, з іншого боку здорова агроекосистема вашого городу залучатиме корисних хижаків (золотоочок, сонечок і т.д.), що допоможе вберегти врожай і ваше здоров’я.
Нематода проти шкідників у теплиці
У закритому ґрунті широко використовують ентомопатогенні нематоди як додатковий засіб у боротьбі з рядом шкідників: західний квітковий трипс (Frankliniella occidentalis), тютюновий трипс (Thrips tabaci), грибні комарики (Lycoriella ingenua і Bradysia paupera), мухи-береговушки (Scatella tenuicosta), незидіокоріс тенуіс (Nesidiocoris tenuis), томатна мінуюча міль (Tuta absoluta).
Як працює нематода?
Личинка третьої стадії нематоди є єдиною вільноживучою стадією нематоди, яка інфікує жертву – інфекційна ювенільна стадія (IJ). Решта стадії розвитку нематоди проходять у тілі зараженої комахи.
Інвазивні личинки ентомопатогенних нематод використовують три типи стратегії пошуку жертви:
стратегія «сидіти і чекати» або стратегія «засідки» для нападу на високомобільних комах. Личинки S. сarpocapsae можуть стояти на хвості у вертикальному положенні і заражати комах-господарів, що пересуваються повз, стрибаючи на них;
стратегія «крейсера». Ентомопатогенні нематоди, такі як Heterorhabditis bacteriophora, H. megidis, Steinernema glaseri, як правило, активно пересуваються у пошуках господарів. Вони виявляються по всьому ґрунтовому профілю і більш ефективні проти менш рухливих господарів. Як сигнал для них служить вуглекислий газ, що виділяється комахами-господарями;
проміжна стратегія. Наприклад, Steinernema feltiae знаходиться між стратегіями «засідки» і «крейсера», атакує як мобільні, так і малорухливі комахи, реагуючи на продукти життєдіяльності, що виділяються жертвами.
Умови для ефективної роботи нематод
Вологість: нематоди дуже чутливі до висихання та потребують водяної плівки для пересування. Тому при обробці нематодою по рослині необхідно додатково проводити зволоження.
Температура: тривала дія екстремальних температур (<0 °C або >40 °C) смертельна для більшості видів ентомопатогенних нематод. Метаболізм нематод залежить від температури: високі температури збільшують швидкість виснаження ліпідних резервів, тим самим скорочуючи час, протягом якого інвазивні личинки залишаються життєздатними і патогенними. Оптимальні температурні межі +25…+28 °C.
Характеристики субстрату: у відкритому ґрунті найбільш сприятливі для роботи ентомопатогенних нематод піщані ґрунти, важкі ґрунти (наприклад, глинисті) ускладнюють пересування. У закритому грунті, як мінеральна вата, так і кокос, мають оптимальні умови для існування нематод.
Ультрафіолетове випромінювання: УФ-випромінювання може негативно позначатися на процесах життєдіяльності ентомопатогенних нематод. Тому рекомендуємо вносити IJ рано-вранці або ввечері, щоб уникнути прямої дії світла данного спектру.
Скільки потрібно нематоди?
В ідеальних умовах, для зараження та знищення комахи-господаря, потрібна лише одна нематода. Але в закритому та відкритому ґрунті досягти цих умов практично неможливо. Тому для ефективного контролю шкідників у відкритому та закритому ґрунті необхідно застосовувати ентомопатогенну нематоду у кількості 2,5 × 109 IJs/га.
Нематода у боротьбі з томатною мінуючою міллю (Tuta absoluta)
Проводився експеримент у лабораторних умовах на ефективність використання ентомопатогенних нематод Steinernema feltiae, S. carpocapsae і Heterorhabditis bacteriophora у боротьбі проти чотирьох вікових стадій (L1, L2, L3 та L4) Tuta absoluta, які знаходились у листових мінах. Суть досліду полягала у тому, щоб виявити найефективніший вид нематод.
Ентомопатогенні нематоди наносили за допомогою автоматизованої штанги розпилювання, оснащеної форсунками з розширеним діапазоном дії, що створюють плоску віялову форму розпилення. Об’єм розпилення 546 л на 1 га, що відповідає теоретичному осадженню 27,3 інвазійних личинок на 1 мм площі верхньої сторони листа.
Після обприскування кожен заражений лист поміщали у чашку Петрі на зволожений фільтрувальний папір. Потім переносили в повну темряву при температурах +18 °C і +25 °C. Смертність личинок реєстрували за 72 години. Мертвих і живих личинок, що залишилися, препарували під стереомікроскопом для перевірки наявності нематод. Природна смертність личинок тути у контролі при лабораторних температурах склала 2,6 % та 5,4 % відповідно.
Результати експерименту:
– L1 (личинка 1 стадії Tuta absoluta) – не спостерігалося значних відмінностей у показники смертності між трьома видами нематод;
– L2 і L3 – обидва види Steinernema spр. були більш смертоносними, ніж H. Bacteriophora;
– L4 – S. carpocapsae показала найкращі результати для боротьби із четвертим віком.
Загалом, третя та четверта вікові стадії шкідника були більш сприйнятливими до ентомопатогенних нематод, ніж молодші вікові групи, за винятком S. feltiae, у якої другі вікові стадії були настільки ж сприйнятливі, як і пізніші вікові групи.
S. feltiae була найбільш вірулентним видом із середньою смертністю личинок різного віку 80 %, за якими слідують S. carpocapsae (70 %) і H. bacteriophora (57 %).
Якщо враховувати тих, що вижили після 72 годинного періоду, але заражені нематодою личинки тути, то показники смертності будуть значно вищими.
При 18 і 25 °C показники смертності L2 та L3 через 72 години після зараження були такі: S. feltiae (91,7 % і 100 %), S. carpocapsae (12,5 % і 55,3 %) і H. bacteriophora (34,2 % і 78,9 %).
Результати дослідів на ефективність ентомопатогенних нематод демонструють високі показники смертності дорослих особин і личинок, лялечки менш сприйнятливі до нематодної інфекції, але незважаючи на це, імаго, які вийшли з лялечок, що вижили, були інфіковані нематодами.
Тому як додатковий інструмент у боротьбі зі шкідником Tuta absoluta, що активно поширюється,Біо Захист рекомендує використовувати ентомопатогенні нематоди.
Переваги ентомопатогенних нематод
смертність господарів настає протягом 48-72 годин;
широкий діапазон господарів;
безпека: не завдають шкоди людям, іншим нецільовим організмам;
відсутність негативного впливу на довкілля;
вони сумісні з багатьма хімічними інсектицидами та біопестицидами і тому легко включаються до програм IPM;
немає страху розвитку резистентності у комах-господарів.
Aphidius colemani відноситься до сімейства Braconidae, підродини Aphididae (їздці попелиці). Вважається, що A. kolemani родом з Індії, і з часом поширився в багатьох частинах світу. A. colemani тісно пов’язаний з Aphidius transcaspicus (Афідіус транскаспікус), насправді ці два види можуть навіть перетинатися один з одним. A. colemani і A. transcaspicus, ймовірно, є комплексом різних видів, які можуть навіть мати різні смаки у виборі видів попелиці-господаря. A. colemani широко використовується в біологічному контролі бавовняної, персикової, картопляної та тютюнової попелиць.
Розвиток популяції Aphidius colemani
Парування зазвичай відбувається вдень, після появи дорослої особини з мумії. Самки спаровуються тільки один раз, тоді як самці здатні до багаторазових спарювань. Самки після спарювання відкладають як запліднені, так і незапліднені яйця, причому з останніх з’являється самці, а з запліднених яєць – самки. Одна самка може відкласти більше 300 яєць, велика частина яких відкладається протягом перших трьох днів після появи дорослих особин. Співвідношення статей становить приблизно 2:1. Тривалість життя A. colemani при 18-22 °C становить близько 10 днів. З підвищенням температури швидкість розвитку популяції A. colemani збільшується, але при температурі вище 30 °С паразитична оса менш ефективна.
Пошукова поведінка і поширення Aphidius colemani
A. colemani має добре розвинену пошукову здатність, а саме вистежує заражену тлю навіть в умовах її низької концентрації. Самка A. colemani спочатку оглядає жертву, постукуючи по ній вусиками. Це необхідно, щоб зрозуміти, чи є ця тля правильною особиною для інкубації, або ж вона була заражена раніше. Як правило, перевага віддається другий і третій личинковим формам. Але всі стадії попелиці, включаючи крилату тлю, придатні для зараження. Знайшовши відповідну жертву, самка встає на витягнуті ноги і обхоплює черевце попелиці під грудьми і між ніг. Просуваючи черевце вперед, самка проколює тлю яйцекладом і відкладає яйце. Все це відбувається менш ніж за півсекунди.
Заражена тля гине не відразу, зазвичай вона продовжує харчуватися і виділяти медвяну росу. Заражена німфа четвертої стадії і доросла тля будуть давати потомство ще 2 дня, але якщо тля заражена на більш молодій стадії, розмноження не буде.
Той факт, що тля заражена, викликає підвищення активності незараженої популяції шкідника. Стривожена тля виділяє речовину, яка вражає популяцію в цілому і часто призводить до того, що тля осипається з листя і падає на землю. Хоча значна частина попелиці в результаті гине, частина її виживає, мігруючи на інші рослини і створюючи нові колонії. Щоб уникнути покриття виділеннями шкідників, A. colemani не паразитує в густонаселених колоніях попелиці.
Життєвий цикл і зовнішній вигляд Aphidius colemani
Самка відкладає яйце в тлю, де проходить 4 личинкові стадії. Як тільки личинковий розвиток завершується, личинка обертається всередині кутикули шкідника, викликаючи її набухання. Кутикула попелиці, з твердої, шкірястою і коричневої, перетворюється в золотисто-жовту оболонку. Заражена тля перетворюється в мумію за 7-12 днів, в залежності від температури, а ще через 4-6 днів з’являться нові оси. Доросла оса залишає цю мумію через круглий отвір. Однак колір і форма мумії не є точною ознакою наявності на культурі оси: багато ос-браконід, що паразитують на попелиці, створюють мумію, подібну до тієї, яку створює A. colemani.
Самці ос чорного кольору, мають дещо витягнуті вусики, округле і більш коротке, ніж крила, черевце, ноги темно-коричневого кольору. Самки мають чорне забарвлення, мають яйцеклад і світло-коричневі ноги, а їх загострене черевце такої ж довжини, як і крила. A. colemani і A. ervi дуже схожі один на одного, хоча A. ervi темніше, особливо на талії, і приблизно в два рази більше.
Про особливості зимової та літньої боротьби з попелиць ви можете дізнатися у наших технологів.
Автор статті: Провідний спеціаліст компанії “Біо Захист”
Хвороби на суниці садовії можуть вражати плоди, квіти, листя та коріння, а іноді викликати руйнування всієї рослини. Сприйнятливість рослини-господаря, конкретний патоген та сприятливі умови довкілля (температура, вологість) є трьома основними факторами, необхідними для ініціації та розвитку хвороб рослин. Багато захворювань, викликані бактеріями, грибками та вірусами, можна вилікувати з появою перших симптомів. Але за запущеної стадії деякі з найбільш серйозних хвороб не виліковуються.
У цій статті ми опишемо найважливіші захворювання на суниці садовії, що викликаються фітопатогенними грибами, та біологічні методах її захисту.
Більше 50 різних видів фітопатогенних грибів можуть інфікувати суницю, але не всі можуть призвести до масштабних втрат врожаю. Деякі види грибів здатні викликати ушкодження більш ніж однієї частини рослини, тоді як інші види вражають лише певну частину рослин. Наприклад, Colletotrichum acutatum викликає антракноз на листі та плодах, гниль кореневої шийки та чорну плямистість, у той час як Botrytis cinerea викликає пошкодження тільки плодів.
Різні гриби вражають кореневу систему, обмежуючи здатність рослини поглинати воду та поживні речовини. Листові патогени викликають різні травми або зимують у відмерлих листках та черешках і утворюють спори. Ці спори поширюються за допомогою вітру, дощу та поливної води і викликають нові інфекції. Плоди можуть бути уражені великою кількістю грибів, включаючи Botrytis cinerea, Phytophthora cactorum та Colletotrichum spp. Вони є основними захворюваннями ягід у всьому світі, що призводить до найбільших втрат. На них припадає найбільша кількість фунгіцидів для захисту плодів суниці садової.
Botrytis cinerea на суниці садовій
Є фітопатогенним аскоміцетом, що викликає сіру гниль більш ніж 200 видів сільськогосподарських культур у всьому світ,і без будь-якої явної специфічності господаря. У рослини цей патоген є причиною захворювання, відомого як сіра гниль, яке викликає величезні втрати врожаю (80-90 %) у дощові та похмурі періоди, безпосередньо перед або під час збирання врожаю та зберігання. Цей некротрофний гриб більш руйнівно діє на зрілі або старі тканини, але зазвичай проникає в такі тканини на стадії цвітіння. Спочатку заражається квітка, а потім збудник потрапляє в молоді плоди на ранній стадії їх розвитку. До оптимальних факторів навколишнього середовища (відносної вологості та фізіології плодів) він залишається в латентному стані протягом значного періоду часу.
Уражений плід цим грибом деформується, засихає, темніє і швидко покривається порошкоподібним шаром, який набуває сірого кольору. Процес зараження відбувається при контакті плода із землею, іншою гнилою ягодою або мертвим листям, ураженим фітопатогенним грибом. Тривалий латентний період патогену від раннього зараження до появи симптомів на суниці ускладнює контроль за ним. Таким чином, найпоширенішим методом боротьби з інфекцією та її поширенням було регулярне застосування фунгіцидів під час цвітіння. Іншою альтернативою є використання сортів, стійких до сірої гнилі.
Colletotrichum spp. на суниці садовій
Colletotrichum spp. включає широкий спектр важливих фітопатогенних грибів, що викликають втрати врожаю в усьому світі, до та після збирання. Відомо про три види як збудники антракнозу на суниці садовії: C. acutatum, C. fragariae і C. Gloeosporioides, які можуть інфікувати рослини суниці в розплідниках, на полях, теплицях або під час збирання та зберігання плодів. Усі три види можна знайти на всіх частинах рослини. Поширення цих трьох видів по всьому світу може змінюватись.
Ушкодження найчастіше зустрічаються на пагонах, квітах та ягодах. На плодах гриб викликає круглі ураження, які стають твердими, запалими та бурими плямами на зрілих плодах. При розвитку хвороби у кореневій шийці Colletotrichum spp. викликає червоно-коричневу зміну кольору та некроз плодів, а також в’янення інфікованих рослин. В умовах навколишнього середовища, що сприяють зараженню, цей процес може тривати протягом декількох днів, доки інфекція не стане великою і не призведе до в’янення та загибелі рослини.
Fusarium на суниці садовій
Всередині роду Fusarium описані два види, Fusarium oxysporum та Fusarium sambucinum, які здатні завдати значної шкоди рослинам суниці. Fusarium oxysporum є основною причиною захворювання, званого фузаріозне в’янення, у той час як Fusarium sambucinum відповідає за захворювання, зване плямистістю плодів і кореневою гниллю, або гниллю під час зберігання. Однак саме Fusarium oxysporum є основною причиною економічних втрат при вирощуванні суниці садової. Патоген може тривалий час зберігатися у ґрунтовій органічній речовині або ризосфері багатьох видів рослин, що може бути збудником хвороби для інших сприйнятливих господарів.
Гриби проникають у рослину через коріння, колонізують кору кореня, а потім проростають у ксилему, порушуючи транспорт води по всій рослині. Це призводить до типових симптомів червонувато-коричневого знебарвлення кореневої шийки, висихання та раннього старіння зрілого листя з подальшим уповільненням росту та в’яненням всієї рослини. Крім того, посадковий матеріал заражається через пагони від інфікованих материнських рослин.
Phytophthora на суниці садовій
Рід ооміцетів Phytophthora включає понад 80 видів. З них принаймні вісім видів були виділені з коренів, листя, столонів і плодів уражених рослин суниці садової в різних р егіонах світу.
Вид Phytophthora cactorum і Phytophthora fragariae вважаються найнебезпечнішими патогенами, що зустрічаються по всьому світу. Phytophthora cactorum є збудником понад 200 хвороб рослин, більш ніж 60 різних сімейств.
На суниці садовій він викликає гниль плодів, стебел і листя, а також кореневу гниль. Зараження зазвичай відбувається у теплі періоди з тривалою вологістю.
Симптоми зазвичай розвиваються в період від початку до середини літа. Старе листя на суниці жовтіє, раптово в’яне і засихає; в’янення швидко поширюється на всю рослину, яка руйнується і вмирає, як правило, протягом кількох днів. Захворювання, викликані Phytophthora fragariae, є найбільш серйозними у районах із прохолодним та вологим кліматом. Симптоми зазвичай з’являються на верхніх частинах рослин, які зазнають стресу, наприкінці весни або на початку літа, особливо на низинних вологих ділянках. Вони можуть загинути незадовго до плодоношення чи дати кілька дрібних плодів. Старіше листя набуває жовтого або червоного забарвлення. У корені спостерігається червона зміна кольору стебла, яке відбувається, коли грунт охолонув, а потім корінь починає гнити від кінчика вгору. Рослини з важкою кореневою гниллю часто низькорослі і можуть в’янути в спеку.
Verticillium – гриби, що викликають величезні втрати на суниці садовій
Verticillium – це рід грибів, що належать до типу Ascomycota, що викликає в’янення понад 300 видів рослин. Два види Verticillium dahliae та Verticillium albo-atrum викликають величезні економічні втрати при вирощуванні суниці, оскільки викликають судинні захворювання у рослин. Ці патогени рослин, що передаються через грунт, поширені по всьому світу. Зимують гриби Verticillium у грунті та рослинних залишках у вигляді міцелію, що перебуває в стані спокою, або мікросклероцій. Коли умови сприятливі, мікросклероціі проростають. Інфікуванню сприяють розриви або поранення корінців. Потрапивши всередину кореня, грибок проникає та руйнує ксилему, що призводить до зниження поглинання води рослиною, викликаючи в’янення рослин. Симптоми, викликані цим патогеном на суниці, різняться залежно від сприйнятливості сорту, та його важко відрізнити від симптомів інших захворювань. Початкові симптоми з’являються швидко, коли відбуваються різкі перепади температур разом із підвищеною вологістю. Вертицильозне в’янення зазвичай буває найсильнішим у рослин, які вже плодоносять.
Симптоми хвороби можуть зберігатися протягом літа та осені. Коли інфекція проникає в рослину, листя в’яне, сохне і стає червонувато-коричневе або темно-жовте по краях і між жилками. Рослини суниці низькорослі і через нестачу води у них з’являється дрібне жовте листя. На пагонах і черешках листя можуть з’явитися коричнево-блакитно-чорні смуги або мазки. Нове коріння часто стає затемненим з почорнілими кінчиками.
При розрізі кореневої шийки візуалізується коричневе забарвлення системи судин.
Інші типи грибів, що шкодять суниці садовій
Крім вищезгаданих грибкових патогенів, існують інші типи грибів, здатних завдати шкоди плодам, листю і корінню рослини, поширення яких набагато менше і, отже, економічні втрати при вирощуванні нижче.
Грибкові хвороби, що викликають ушкодження плодів суниці
До родів грибів, що викликають ушкодження плодів на суниці, відносяться Rhizoctonia fragariae (чорна коренева гниль, ураження пильовиків і маточок), Mycosphaerella fragariae (плямистість листя) та Sclerotinia sclerotiorum (гниль плодів). Ця група грибів широко відрізняється за ступенем тяжкості захворювання і проти них не розроблено жодних спеціальних заходів боротьби, хоча передпосадкова обробка ґрунту та методи культивування, такі як мульчування та видалення рослинних залишків, можуть допомогти звести до мінімуму їх зараження.
Інші, такі як Gnomonia comari (плямистість листя; стеблова гнилизна), Pestalotia longisetula (плодова гниль), Alternaria spp. (плямистість) та Cladosporium spp. (бура плямистість), Aspergillus niger (Аспергілова гниль) та Stagonospora fragariae (жорстка гниль Stagonospora) мають менше комерційне значення.
Гриби, що викликають післязбиральну втрату ягід при зберіганні
Існує ще одна група грибів, яка особливо важлива, тому що вона спричиняє післязбиральну втрату ягід при зберіганні. До цієї групи входять Rhizopus stolonifer і Rhizopus sexyis (Rhizopus гниль); Mucor mucedo, Mucor piriformis та Mucor hiemalis (Mucor плодова гниль); Penicillium cyclopium, Penicillium frequentans, Penicillium expansum та Penicillium purpugenum (Penicillium плодова гнилизна). Крім того, деякі дріжджі також викликають пошкодження після збирання врожаю, наприклад, Saccharomyces cerevisiae, Saccharomyces kluyveri, Pichia mbranifaciens, Pichia subpelliculosa, Zygosaccharomyces bailii та Zygosaccharomyces orentinus.
Важливість цих патогенів у виникненні гнилей після збору плодів була істотно знижена за рахунок сучасних методів зберігання та транспортування.
Пошкодження коріння суниці садової
Кореневі шийки та коріння рослин на суниці також можуть бути уражені іншими грибами з найменшою шкодою. До них відносяться Coniothyrium fragariae і Coniothyrium fuckelli (чорна коренева гниль), Cylindrocarpon destructans (коренева гниль), Hainesia lythri (чорна коренева гниль), Idriella lunata (коренева гниль Індрієлла), Macrophomina phaseolina (попельнаста коренева гниль), Phoma lycopersici (гниль стебел та листя), Rosellinia necatrix (біла коренева гниль) і Sclerotinia sclerotiorum (склеротиніоз або біла гниль). Рід Pythium spp., особливо вид Pythium ultimum, є найбільш поширеним патогеном коренів суниці садової, якому сприяє прохолодний клімат. Цей вид є основною причиною захворювання чорної кореневої гнилі.
Два інші види, що вражають коріння рослин, це Rhizoctonia solani і Rhizoctonia fragariae. Спочатку зараженне молоде коріння набуває червонувато-коричневого кольору, а з віком темніє. Інфіковані кореневі шийки при розрізі мають коричневий колір базальних тканин. Згодом вони руйнуються та відмирають.
Пошкодження листя суниці
Листя рослини також є органом, на який можуть впливати грибкові патогени. Існує принаймні 19 видів, що спричиняють пошкодження листя. З них деякі лише час від часу, залежно від сприйнятливості сорту та умов довкілля. Коли достатня кількість листової тканини зруйнована хворобою, рослина слабшає, знижується врожайність, а також стає більш схильною до зимового впливу. Крім того, патогени, які викликають ці захворювання, можуть заразити ягоди, викликаючи проблеми з якістю або навіть втрату плодів. До них відносяться Alternaria alternata (чорна плямистість листя), Colletotrichum acutatum, Colletotrichum gloeosporioides і Colletotrichum fragariae (антракноз плямистість листя); Diplocarpon earlianum (опік листя), Mycosphaerella fragariae (плямистість листя), Phomopsis obscurans (гниль листя), Rhizoctonia solani (Ризоктонія гниль листя) та Sphaerotheca macularis (борошняна роса).
Деякі патогени спричиняють дуже характерні симптоми, наприклад Sphaerotheca macularis утворює білі плями міцелію на абаксіальній поверхні листа. Інші види викликають аналогічні, навіть ідентичні симптоми, від круглих плям із сірим центром та темними краями до неправильних пурпурово-червоних або коричневих ділянок із темно-червоно-пурпуровими краями. Листя також можуть бути уражені іншими грибами, крім тих, які обговорювалися вище, але їх комерційне шкода незначна, оскільки вони обмежені кількома конкретними регіонами або країнами і лише зрідка зустрічаються на суниці садовій.
Перший крок у реалізації відповідних стратегій управління хворобами та заходів контролю вимагає однозначного визначення організмів, що викликають захворювання рослин. Оскільки багато грибкових патогенів суниці садової викликають схожі симптоми, важливо вміти розрізняти різні види. Після точної ідентифікації патогена важливо розробити правильну програму керування ними. Найкращий спосіб ідентифікації патогенів – використовувати найбільш швидкі лабораторні дослідження, які дозволяють виявляти захворювання ще до появи симптомів.
Біологічний метод боротьби з хворобами суниці садової
Використання токсичних хімічних сполук, для контролю та запобігання появі патогенів, поступово замінюється новими біологічними та фізичними методами. Ці методи призвели до відкриття альтернативних підходів боротьби з хворобами.
Так, швейцарськими фахівцями було вироблено біологічний препарат РизоВітал 42, який містить спори бактерії Bacillus velezensis (amyloliquefaciens) штамм FZB42. Після внесення даного препарату та проростання спор, бактерії колонізують кореневий епітелій рослин, тим самим захищаючи його від ґрунтових патогенів. Також вони виділяють фітогормони та ензими, що стимулюють зростання та мобілізацію поживних речовин рослин.
У цьому досліді, представленому на малюнку вище, видно різницю між контролем (праворуч) і обробленими рослинами препаратом РизоВітал 42 (зліва). Оброблені рослини виглядають більш здоровими та сильними.
Норми застосування РизоВітал 42: 1л/га.
Спосіб застосування: можливий полив ґрунту перед та після посадки, а також занурення коренів перед посадкою.
Про те, як захистити суницю садову від шкідників можна прочитати тут.
Звертайтеся до нас, ми допоможемо Вам виростити чисту органічну ягоду суниці!
Пам’ятайте! Важливо захистити рослини до появи проблеми!
За оцінками, продуктивність сільського господарства повинна буде зрости на 70 % до 2050 року, щоб забезпечити продовольством зростаюче населення. Шкідники – серйозна проблема в сільському господарстві, для вирішення якої найчастіше використовується хімія. Проблема посилилася появою у шкідників стійкості до хімічних речовин. Тому багато хто активно переходять на IPM (інтегровану систему захисту).
Концепція IPM заснована на тому, що жоден єдиний підхід до боротьби зі шкідниками не забезпечує універсального рішення, найкращий захист може бути забезпечений комбінуванням різних підходів. Феромони є широко використовуваним компонентом багатьох програм боротьби зі шкідниками IPM.
Що таке феромони?
Феромони – це хімічні речовини, що виробляються і виділяються в навколишнє середовище комахами для спілкування з іншими представниками свого виду. Ці речовини, будучи засобами внутрішньопопуляційної регуляції, грають важливу роль в комунікації, в тому числі забезпечують зближення самців і самок в період розмноження.
Використання феромонів в боротьбі з комахами є екологічно чистим і широко використовуваним. Це нетоксичні, біорозкладні хімічні речовини, які використовуються для зміни поведінки певних комах і не впливають на інших комах і нецільові організми.
Прагнення оптимізувати захисні заходи і знизити негативні наслідки застосування інсектицидів змушує удосконалювати існуючі методи обліку шкідливих комах і сигналізації про терміни проведення захисних заходів. Для цієї мети підійдуть синтетичні аналоги феромонів комах, які можна використовувати в якості одного з найбільш економічних і точних способів виявлення та оцінки щільності популяцій шкідників.
Грамотне і ефективне використання синтетичних феромонів можливо при знанні різних аспектів феромонної комунікації комах.
Комахи виділяють феромони, щоб попередити інших комах про таку інформацію, як стать комах, місцезнаходження, тривога та групування. Синтетичні феромони імітують хімічні речовини, що виробляються комахами і використовуються, крім усього іншого, для заманювання певних видів комах в спеціальні пастки.
Феромони, що використовуються сьогодні, виробляються шляхом хімічного синтезу. Але проводиться безліч експериментів, які допоможуть синтезувати феромони за допомогою рослин і мікроорганізмів, що дозволяє значно знизити собівартість продукції і ціну на них. Мікроорганізми і рослини можуть забезпечити платформи для стійкого і комерційно життєздатного виробництва феромонів комах, але є проблеми, які необхідно подолати, перш ніж ця технологія буде готова до запуску на ринок.
Три способи використання феромонів
Існує три основних способи використання феромонів в боротьбі зі шкідниками:
Моніторинг популяцій шкідників є найпоширенішим способом. Застосовується для визначення наявності шкідника і необхідності обробки інсектицидами в залежності від кількості шкідника. Моніторинг може здійснюватися за допомогою візуального огляду, відбору проб або пасток. Жоден з цих методів не є виключним, і їх можна використовувати разом, але більшість комерційно доступних варіантів засновані на пастках, як правило, з відповідним приманка з феромонами.
Масовий вилов для видалення великої кількості шкідників з популяції, що розвивається. Значне зниження щільності популяції шкідників сприяє захисту ресурсів.
Третій метод спрямований на дезорієнтацію комах під час спарювання, щоб зменшити майбутні популяції, і називається розладом спарювання.
Частка світового ринку сільськогосподарських феромонів за типами в 2019 році (88 % припадає на статеві феромони).
Фактори успішного використання феромонів
Багато факторів потенційно можуть вплинути на успіх програми моніторингу:
Феромонні приманки. Виробники тиражують ці хімічні сполуки для використання в пастках, але точність тиражування безпосередньо впливає на успішність пастки. Тому важливо, щоб в феромонної приманці використовувалися якісні хімічні компоненти, а їх співвідношення відповідало натуральним. Ці міркування додатково ускладнюються типом і якістю використовуваного дозатора. Феромон буде поглинений будь-яким дозатором (гумовими пробками або пластиковими флаконами). Різні матеріали виділяють феромон з різною швидкістю, а неякісні матеріали містять забруднення, які можуть вступити в реакцію з феромоном, що серйозно впливає на експлуатаційні характеристики. Тому вкрай важливо використовувати якісну приманку для точного моніторингу.
Конструкція пастки. Тип використовуваної пастки залежить від поведінки комахи і використовуваного місця розташування. Тут потрібно виходити зі своїх даних, щоб вибрати оптимальний варіант з безлічі конструкцій пасток.
Колір феромонної пастки. Колір пастки може істотно вплинути на приваблення деяких комах. Навіть якщо колір не має значення для передбачуваного шкідника, краще вибрати колір, менш привабливий для корисних комах.
Правильне розміщення феромонних пасток. Розміщення пасток може мати великий вплив на продуктивність. Рішення про початок обраної стратегії боротьби зі шкідниками зазвичай приймається при досягненні порогу дій (або економічного), тобто певної кількості комах, що потрапили на кожну пастку протягом тижня. Вибір стратегії боротьби з шкідниками залежить від культури і шкідника.
Механізм дії феромонів
Феромон знаходиться в гумовому або пластиковому дозаторі і поміщається на пастку, самці, вловивши цей запах, летять на пастки, вважаючи, що це самки.
Дозатор феромонів – це пристрій, який повільно вивільняє феромон протягом певного періоду часу, зазвичай від 4 до 6 тижнів, і використовується для уловлювання комах.
Існує кілька механізмів дії, які порушують спаровування. Дозатори можуть імітувати феромони самки, залучаючи самця в пастки, а можуть виділяти стільки феромону, що фонова концентрація настільки велика, що самцям здається, що самка всюди.
Два способи зірвати спарювання комах
З комерційною доступністю статевих феромонів для деяких шкідників, вчені та підприємці звернули свою увагу на розлад спарювання як на «біораціональний» підхід до боротьби з комахами.
Розлад спарювання – це використання синтетичних статевих атрактантів для дезорієнтації самців і подальшого зменшення кількості запліднених яєць, відкладених самками.
Порушення спарювання відбувається при викиді синтетичних феромонів в повітря, де вони заважають самцям навіть в помірних кількостях знайти самок, порушуючи розмноження комах.
Порушення спаровування досягається двома основними способами:
Помилковий слід – розміщення набагато більшої кількості феромонних точкових джерел, ніж передбачувана кількість самок. Імовірність того, що самець знайде самку в кінці феромонного сліду, знижується, і самці, що йдуть по цих слідах, витрачають свою енергію на пошуки штучних джерел феромонів.
Масовий вилов – зменшує кількість самців, що призводить до зміщення статевого співвідношення в бік самок і, як наслідок, відкладання незапліднених яєць.
Дезорієнтація у самців досягається концентрацією феромону в навколишньому середовищі, достатньою, щоб приховати сліди самок. До ефекту додається адаптація антенних рецепторів та/або звикання центральної нервової системи комахи. Специфічні рецепторні ділянки на вусиках реагують тільки на молекули феромонів. Коли рецепторний синапс постійно активується високою концентрація феромонів у навколишньому середовищі, електричний сигнал знижується. Рецепторна ділянка перестає реагувати, і комаха стає сліпою для навігації. Коли центральна нервова система комахи наповнюється сигналами з рецепторних ділянок, вона звикає і більше не може забезпечити спрямовану поведінку (комаха не може націлитися на будь-яке джерело феромонів і слідувати за партнером).
Існуючі комерційні феромони імітують природні хімічні феромони самок. Більшість статевих феромонів комах є багатокомпонентними з точним співвідношенням компонентів, які можуть бути дорогими у виробництві. Тому статеві феромони є комерційно доступними для комах, що мають господарське значення.
Три механізми контролю шкідників з використанням феромонів
Важливо розуміти, як працює процес порушення спарювання, так як різні механізми можуть впливати на використання феромонів. Існують різні механізми, які пояснюють, як працює розлад спарювання. Для одного виду шкідника одночасно можуть діяти кілька механізмів для досягнення контролю.
Адаптація або звикання. Тривалий вплив подразника може вплинути на органи чуттів або нервову систему комахи, тому вони не будуть функціонувати належним чином.
Помилкові сліди – на відміну від звикання і адаптації, говорять про те, що самець все ще може відчувати і реагувати на феромон. Якщо розміщені численні джерела феромонів, самці будуть витрачати час і енергію на слідування за помилковими феромонними слідами, і шанси знайти самку знижуються.
Маскування – цей механізм також передбачає, що сенсорна система шкідника працює нормально. При цьому фоновий рівень феромонів високий і досить рівномірний, щоб замаскувати запах від самки. Звичайна навігаційна система самця для пошуку партнера марна в феромонному тумані.
Феромонні нитки Isonet проти Tuta absoluta
Одного лише порушення спарювання зазвичай недостатньо для зниження великих популяцій шкідників до безпечного рівня. Це в першу чергу задумано як тактика скорочення популяцій шкідників.
Феромонні пастки в IPM
Основне використання статевих феромонів полягає в заманюванні комах в пастки для виявлення і визначення часового розподілу. Самці реагують на статеві феромони. Тому пастки для приманок сконструйовані таким чином, щоб точно відтворити співвідношення хімічних компонентів і швидкість виділення феромонів самками.
Дизайн пасток має вирішальне значення для ефективного їх використання при моніторингові популяцій комах. Пастки розрізняються за конструкцією і розмірами в залежності від поведінки цільових комах. Організовані протоколи відлову необхідні для оцінки популяції, порогів обприскування та порівняння з року в рік. Інформація про пастки може бути дуже корисна для прийняття рішень про застосування інсектицидів або інших заходах боротьби. Пастки також можуть бути встановлені з метою вбивства самців для контролю над популяцією.
Приклади феромонних пасток
Використання феромонних пасток від трипсів
Дослідження, проведені лабораторією доктора Роуз Буйтенхуіс у Вайнленді, показують, що відлов трипсів вище, коли для клейових пасток використовуються додаткові приманки. Ці приманки містять феромони, які приманюють трипсів. Позиціонуючись як вдосконалений інструмент моніторингу, приманки можуть бути використані для поліпшення масового відлову. Результати даного дослідження активно використовуються на практиці як комплексний підхід до захисту від шкідників.
Лов трипсів на клейові пастки
На пастках, що включають феромони, було спіймано в 2 рази більше трипсів (графік R. Buitenhuis).
Звертаючи увагу на колір, розміщення і щільність пасток, а також розглядаючи можливість додавання феромонів, можна максимально збільшити кількість відловлених трипсів, що дозволить краще контролювати ситуацію в теплиці.
Деякі виробники включали в свої рулонні пастки феромони від шкідників (на даний момент список таких пасток ще не дуже великий), поєднуючи це з обраним колірним спектром для конкретного шкідника. Так, на прикладі трипсів з використанням феромонів на синіх пастках, що є найбільш привабливим для цього шкідника, випробування показали, що вилов трипсів збільшився на 30-100 %.
Проблеми, які вирішують феромони
Отже, феромонні пастки допомагають вирішити відразу кілька завдань:
виявлення ранніх заражень шкідниками, таких як перша поява мігруючих шкідників;
визначення зон зараження шкідниками;
відстеження динаміки поширення та зростання популяції шкідників;
допомога у прийнятті рішень щодо боротьби з комахами-шкідниками;
скорочення популяції шкідників.
Феромони в першу чергу порушують процес спарювання, так як самці не знаходять самок і процес спарювання не відбувається.
На даний момент виявлені і синтезовані феромони для безлічі різних комах як для відкритого, так і для закритого грунту.
Ознайомитися зі списком феромонів і феромонних пасток можна тут, на сайті. Щоб отримати рекомендації щодо застосування феромонів і пасток, зв’яжіться з менеджерами, залишивши заявку у формі сайту.
Автор статті: технолог із захисту рослин Компанії «Біо Захист»
Хижі клопи використовуються в якості ентомофагів для захисту рослин вже більше 20 років. В більшості випадків досвід застосування клопів сімейства Miridae, а саме Macrolophus pygmaeus, позитивний. Але є відсоток негативних відгуків, а саме скарг агрономів, на пошкодження рослин, китиць і плодів сліпняками, які тягнуть за собою втрату врожаю.
Пошкодження томатів клопами
З особистого досвіду можу відзначити, що чула про такі випадки кілька разів і один раз спостерігала проколи від макролофуса на плодах томатів. Цей випадок стався в невеликій теплиці: 0,5 га, плівка, подовжений оборот, культура – томат, шкідник – білокрилка. Пошкодження були виявлені в період серпень-вересень 2019 року, кількість пошкоджених плодів становила кілька одиниць, що не вплинуло на кінцевий урожай з обороту, але викликало інтерес у агрономів. В літо теплиця зайшла з чистою культурою, шкідника при моніторингу виявлено не було. Незважаючи на це, популяція макролофуса продовжувала зростати. Відсутність фітофагів в якості основного джерела їжі, ймовірно, стала причиною таких пошкоджень. Клопи підтримували свою життєдіяльність, споживаючи рослинний сік.
Фото Вікторії Кохановської. Пошкодження від Macrolophus pygmaeus
У цій статті ми розберемо користь і ризики, пов’язані з використанням основних видів клопів сімейства Miridae в якості ентомофагів для боротьби з фітофагами. Існують дебати з приводу пошкодження зосереджені навколо двох представників підродини Dicyphinae: Macrolophus pygmaeus і Nesidiocoris tenuis.
Ступінь харчування рослинним соком залежить від виду сліпняків, рослини-господаря і частини рослини.
Macrolophus pygmaeus
Фото: Андрій Дохторук. Macrolophus pygmaeus
З 1994 року Macrolophus pygmaeus став комерційно доступним видом для захисту томатів. Він бореться з такими шкідниками, як білокрилки, трипси, мінери, попелиці, кліщі та яйця лускокрилих шкідників, включаючи яйця і першу стадію Tuta absoluta. Інформація про сильне ураження макролофусом рослин в теплицях зустрічаються рідко. В основному в наукових статтях, в яких описуються експериментальні умови з високою щільністю хижака (від 100 до 300 особин на рослину) і низьким рівнем здобичі.
Види пошкоджень: сліди харчування на вегетативних органах і плодах томатів, ямочки і спотворення плодів на кабачках, знебарвлені плями на квітках гербери. При вирощуванні томатів у відкритому ґрунті таких пошкоджень не спостерігалося.
Nesidiocoris tenuis
Nesidiocoris tenuis – переважаючий хижак на помідорах в деяких районах Середземномор’я. Статус цього виду як шкідника або ентомофага в теплицях постійно оскаржується. Наприклад, в Єгипті і на півдні Франції він згадується як шкідник на помідорах, на Сицилії і в Іспанії як корисний хижак. Як і Macrolophus, Nesidiocoris контролює яйця білокрилки, лускокрилих, включаючи T. Absoluta. В якості джерела рослинної їжі Nesidiocoris tenuis віддає перевагу верхівкам рослин: три верхніх листа і верхівкову бруньку. У цій зоні зосереджено до 80 % популяції хижака.
Види пошкоджень: в результаті харчування шкідника соком рослин, на них з’являються пошкодження у вигляді некротичних кілець на стеблах, пагонах, черешках і квітконосах, відбувається скидання квіток і дрібних плодів. В ході різних лабораторних досліджень агромони грали з кількістю здобичі і змінювали відсоток різних стадій розвитку на рослині. В результаті прийшли до висновку, що достатня кількість здобичі зменшує величину шкоди, але якщо в популяції хижаків переважають ніфми, то кількість некротичних кілець збільшується. На півдні Іспанії ризик, пов’язаний з пошкодженням врожаю незидіокорісом, вважається нижче, ніж ризик зараження вірусами рослин в результаті розвитку популяції Табачної білокрилки (B. tabaci).
Що клопи отримують з рослинної їжі?
Відомо, що хижаки вводять в свій раціон рослинну їжу з метою поліпшення однієї або декількох біологічних характеристик, таких як швидкість розвитку, плодючість, тривалість життя.
Було проведено ряд експериментів на раціоні ентомофагів клопів.
Експеримент з водою
В одному дослідженні рослинну їжу замінили водою. В результаті досліджень німфи Dicyphus Hesperus (хижий клоп з підродини Dicyphinae) змогли завершити свій розвиток на харчуванні з водою, але в менших кількостях, ніж коли популяція клопів розвивалась на рослині. В іншому дослідженні в якості корму використовувалися тільки яйця ефестії, в контрольному досліді хижаки розвивалися на рослині томату з підгодівлею тими ж яйцями. Піддослідними клопами були Macrolophus pygmaeus і Nesidiocoris tenuis. Згідно з результатами експерименту, більш повільний розвиток передімагінальної стадії спостерігалося на чистому кормі і дорослі особини були менші за розміром, ніж в контрольній.
З таких випробувань можна зробити висновок, що для повноцінного розвитку хижаків необхідна наявність рослинної їжі.
Експеримент з харчуванням клопів лише рослинами
З іншого боку, експерименти проводилися і в зворотному напрямку, тобто в якості харчування для комах-ентомофагів пропонувалися тільки рослини. Таким чином, M. pygmaeus завершив розвиток німфи, коли в їжу їй були доступні тільки листя томатів, баклажанів, огірків, перцю, але німфи D. tamaninii і Nesidiocoris tenuis не змогли завершити свій розвиток до імаго. З іншого боку, німфи D. tamaninii змогли завершити передімагінальний розвиток, коли в якості корму давали зелені або червоні плоди томатів. Можна зробити висновок, що плоди томатів містять достатню кількість поживних речовин для підтримки розвитку D. tamaninii.
Те, що хижаки отримують з рослинних тканин, більшою мірою залежить від виду клопа, виду рослини і частини рослини, адже органи рослини відрізняються за складом.
Ротовий апарат у клопів підряду Heteroptera відноситься до колюче-сисного типу, екстраорального типу харчування. Комахи проколюють здобич стилетом і впорскують травні ферменти, які розбавлені водою, в результаті чого в тканинах жертви утворюється рідина, яка потрапляє в організм клопа і перетравлюється в кишечнику. Вода також потрібна клопам-ентомофагам для підтримки нормального фізіологічного стану організму.
Тому рослинна їжа необхідна клопам як елементи харчування для нормального розвитку і як джерело води.
Види ураження рослин
Пошкодження тканин рослин утворюється в результаті механічного і хімічного впливу. Механічні пошкодження наносяться за допомогою стилетів. Розглянемо докладніше відмінності в морфології ротового апарату.
Фото Castañé et al. / Biological Control 59 (2011) 22–29
У клопів підряду Heteroptera, ротовий апарат складається з пучка стилетів: двох зовнішніх нижньощелепних і двох внутрішніх верхньощелепних. Відзначено, що в сімействах зоофагів (наприклад, Reduviidae) зазубрини на стилетах нижньої щелепи, як правило, більш численні, ніж у сімейств фітофагів (наприклад, Lygaeidae).
Структури ротового апарату у Macrolophus pygmaeus і Nesidiocoris tenuis схожі за формою. За допомогою мікроскопних зображень було встановлено, що нижньощелепні стилети двох видів мають від 10 до 12 зубів, верхньощелепні стилети мають не менше 4 сильно зігнутих назад зубів. У зв’язку з цим відмінності в пошкодженнях і інтенсивність збитків, що наносяться кожним з цих видів, безпосередньо не залежать від морфології ротового апарату.
Хімічне пошкодження утворюється в результаті пошкодження клітин ферментами слини. У слині макролофуса і незидіокориса основним компонентом є фермент пектиназа, роль якого полягає в розщепленні полісахаридів рослин.
Загалом відмінності в пошкодженні рослин макролофусом і незидіокорісом не пов’язані з будовою ротового апарату і ферментним складом слини.
Чому збиток від пошкодження і характер самого пошкодженнь відрізняються?
Важливо відзначити, що ступінь пошкодження залежить від того, де харчуються клопи! Зовні ми можемо спостерігати прості проколи на зелених плодах або знебарвлені плями, ямочки на стиглих плодах. Ступінь пошкодження залежить від того, які тканини пошкоджені: в разі харчування мезофілом утворюються прості травми, в разі харчування меристемними тканинами формуються деформації стебел, плодів, точок росту.
Фото: Андрій Дохторук. Некротичне кільце від N. tenius
Що стосується незидіокоріса, то помічено, що він також віддає перевагу судинним тканинам рослин, що не характерно для макролофуса. Безперервне вилучення асимілятів з судинних тканин великими популяціями незидіокорісом в умовах низької кількості здобичі може спровокувати велику втрату врожаю.
Відмінності Macrolophus pygmaeus і Nesidiocoris tenuis
Існують деякі відмінності в біологічних особливостях розвитку Macrolophus pygmaeus і Nesidiocoris tenuis. Незидіокоріс має більш високу плодючість, ніж Macrolophus: більше 200 яєць за період яйцекладки. На відміну від Macrolophus, Nesidiocoris відкладає яйця щодня, в середньому 5,5 яєць за 1 день. Nesidiocoris tenuis – більш теплолюбний вид, оптимальні температури розвитку якого знаходяться в районі 27 °С. У спекотний літній період продовжує збільшувати свою популяцію. Macrolophus pygmaeus комфортно себе почуває в температурному режимі весни, а влітку плодючість макролофуса знижується.
Фото із інтернет джерел
З огляду на темпи розвитку і оптимальні температури для життя цих комах-ентомофагів, можна зробити висновок, що незидіокоріс становить своєрідну небезпеку в наших кліматичних зонах, так як при правильно побудованій системі захисту до літа теплиця повинна бути звільнена від гнітючого впливу шкідників. Для досягнення такого результату необхідний якісний захист в період з лютого по травень. А для цього необхідно побудувати захист, основу якого становить макролофус. У випадку з незидіокоріс, влітку теплиця також буде вільна від шкідників завдяки хижакові, але через високу плодючості в жарких умовах існує небезпека великого збитку від пошкодження плодів і точок росту рослин, так як говорилося вище, що незидіокоріс зосереджений переважно в меристемних зонах, тобто на верхівках.
Якщо говорити мовою цифр, максимальна економічно безпечна кількість макролофуса на 1 рослину не повинна перевищувати 50 особин, а незидіокріса 16 особин.
Для того щоб захистити свій урожай від пошкоджень, крім вибору біоагента, як у випадку з макролофусом, так і у випадку з незидіокорісом, необхідно стежити за наявністю їжі, адже фітофагія збільшується при дефіциті тваринної їжі. Тому, якщо кількість шкідника впала до мінімуму, а підтримка розвитку популяції хижаків необхідна, клопів слід годувати спеціальним кормом McFood.
За останні кілька років прокотилася хвиля галасу навколо біметоду захисту суниці. Хімічні пестициди піддаються все більшій увазі з боку споживачів і регулюючих органів, стурбованих впливом на навколишнє середовище і залишками в харчовому ланцюгу. Ентомофаги можуть бути альтернативою або доповненням до цих традиційних хімічних пестицидів, а також новими способами боротьби зі шкідниками, які стають все більш стійкими. Для успішному впровадження біометоду для захисту суниці, необхідно використовувати комплекс захисних заходів від шкідників.
Способи захисту судової суниці в екологічному землеробстві
В екологічному землеробстві рослини захищають наступними способами: агротехнічним, механічним, біологічним, фізичним, біотехнічним.
Механічний спосіб включає в себе наступні види обробки: видалення пошкоджених пагонів, використання сіток на кватирках, клейових пасток.
Агротехнічний метод – це метод, який створює найкращі умови для вирощування рослин і несприятливий для фітофагів. Головне – правильна заміна культури, яка не допускає виснаження ґрунту і надмірного розмноження шкідливих організмів. Важливим фактором в цьому методі є достатня відстань між рослинами. Якщо є можливість, рослини слід висаджувати узгодженими посадками.
Біологічний захист рослин полягає у використанні патогенних мікроорганізмів, хижих і паразитичних комах, для боротьби з шкідниками, збудниками хвороб.
Спалювання пошкодженого листя або застосування низької/високої температури в теплицях є елементом фізичного захисту рослин.
Використання рослинних екстрактів в сільськогосподарському виробництві для захисту рослин від шкідників є елементом біотехнічного методу. А наприклад екстракт Azadirachta indica зупиняє харчування комах.
Біометод захисту суниці
Суниця, мабуть, найпопулярніша садова ягода. Саме її неповторний смак і дивовижний аромат у багатьох асоціюється з літом і безтурботним дитинством. Але смачну ягоду люблять не тільки люди. Дуже часто урожай суниці страждає від навали шкідників. Саме про шкідників суниці садової і піде мова в даній статті. У цій статті перераховано найнебезпечніших шкідників суниці садової, і які ентомофаги використовуються проти них.
Вирощування суниці садової можливо як у відкритому, так і в закритому ґрунті. Існує безліч різних систем: поля, тунелі, парники, професійні теплиці. Комплекс шкідників в кожній системі зазвичай ідентичний, але трохи відрізняється. Наприклад, при посадці на гідропоніці виключено пошкодження культури деякими грунтовими шкідниками, такими як личинки хруща (лат. Melolontha), личинки ковалика (лат. Elateridae), капустянки (лат. Gryllotalpa) та ін.
Отже, чи справді «ентомофаги» – це майбутнє захисту рослин? Звичайно, ми в цьому впевнені!
Фітофагів, що пошкоджують надземну частину рослини, можна розділити на дві групи:
з колюче-сисним ротовим апаратом (тля, трипси, білокрилки, кліщі та ін.);
гризучий ротовий апарат (личинки лускокрилих).
При незначному пошкодженні вегетативної маси знижується здатність рослин до фотосинтезу, що в свою чергу призводить до зниження якості і кількості ягід. А при високій чисельності шкідників до їх загибелі. Тому важливо застосовувати профілактичні виселення ентомофагів вже в розсаду або на початку вегетації.
Розглянемо основних шкідників на суниці і методи боротьби з ними за допомогою біометоду.
Захист суниці від павутинного кліща (лат. Tetranychidae)
Найбільш поширеними видами є звичайний павутинний кліщ (Tetranychus urticae), червоний павутинний кліщ (Tetranychus cinnabarinus) і атлантичний павутинний кліщ (Tetranychus atlanticus). Визначити вид під мікроскопом можна за морфологічними ознаками.
Трохи про звичайного павутинного кліща
Забарвлення імаго Tetranychus urticae варіюється від блідо-зеленого до темно-коричневого в залежності від раціону. За блідо-зеленому забарвленню можна визначити, що кліщ активно харчується. При несприятливих умовах самки змінюють забарвлення на червоно-помаранчевий, вступають в діапаузу (не харчуються і не відкладають яйця). З боків є темні великі плями, звідси і назва «двоточковий». Невеликі розміри шкідника (0,3-0,5 мм) ускладнюють виявлення шкідника без лупи. Вони почувають себе краще в спекотних і сухих умовах.
Самка за своє життя може відкласти до 150 яєць. Яйця округлі і прозорі. Вони відкладаються на нижній стороні листа. Залежно від температури, через 3-19 днів личинки виходять з яєць і починають харчуватися. Пошкодження, що наносяться харчуванням кліщів, проявляються у вигляді світлих точок, рубців, бронзування листя і чашолистків, а при високій чисельності з’являється павутина. Особливо небезпечне зараження шкідником в перші місяці після посадки культури. Тому що це безпосередньо впливає на врожайність. Значна втрата врожаю відбувається при наявності на листкові 15-20 особин, а привести до загибелі рослини може більше 75 особин. Завдяки короткому життєвому циклу фітофаг вже виробив стійкість до більшості акарицидів. Виходячи з цього, біологічний захист найбільш ефективний в даному випадку.
Для боротьби з павутинним кліщем використовують хижого кліща Neoseiulus Californicus, Neoseiulus reductus, Phytoseiulus Persimilis. Однак доведено, що Neoseiulus Californicus краще контролює шкідника при високій температурі і низькій вологості, ніж Phytoseiulus Persimilis, причому останній більш доцільно використовувати навесні-взимку, а Neoseiulus Californicus краще використовувати влітку, під час високих температур, оскільки він краще адаптується і протистоїть спеці і зазусі, як і павутинний кліщ. Унікальність цього хижака полягає ще і в тому, що він здатний виживати при низькій щільності шкідника за рахунок харчування пилком. У той час як Phytoseiulus Persimilis гине після винищення фітофага.
Чи зможе перезимувати хижий кліщ?
Цікавий факт описаний в експерименті (HARTA, A.J., BALEA, J.S., TULLETTA, A.G., WORLANDB, M.R. & WALTERSC). Без діапаузи Neoseiulus californicus вижив без їжі більше 3 місяців в закритих зимових польових умовах. Кліщі можуть зимувати в захищених від морозів місцях, наприклад, під корою дерев, або в каркасі теплиці. Результати польових експериментів дали реалістичне уявлення про ймовірне виживання еквівалентних природних популяцій Neoseiulus californicus в центральній Англії.
Доступність їжі збільшила період виживання приблизно на 10 %, при цьому невелика кількість кліщів все ще була жива в кінці лютого, коли експеримент був завершений. Це говорить про те, що харчування може стати важливим фактором для довгострокового виживання недіапазуючих кліщів, які продовжують харчуватися і розвиватися взимку. Відомо, що T. urticae зимує в теплиці і переживає стерилізацію ґрунту (van Lenteren, 2000), отже, ці шкідники можуть бути джерелом їжі для Neoseiulus californicus, які залишаються в теплиці.
Ще одне важливе спостереження було відзначено в експерименті, що яйця відкладали як голодні, так і вгодовані самки. Причому з яєць, відкладених ситими самками, спостерігався вихід активних личинок. Таким чином, через короткий час генерації Neoseiulus californicus для особин не в діапаузі, які вступають в зиму, може бути не важливо, чи доживуть вони до наступної весни, оскільки популяція може підтримуватися їх геномом. Розвиток від яйця до дорослої особини відбувається при помірно низьких температурах, і дозволяє вважати, що при умові харчування, потомство зимуючих недіапазуючих самок могло б вижити і розвиватися, сприяючи створенню нової літньої популяції.
Різнокігтикові кліщі (лат. Tarsonemidae) – спеціалізовані шкідники суниці
Найнебезпечніший з них – суничний кліщ (лат. Steneotarsonemus pallidus). Величезної шкоди рослинам завдають у відкритому ґрунті. Популяція шкідника зазвичай збільшується навесні при високій вологості. При годівлі молоде листя стає хлоротичним, а старе спотворюються і скручуються. Квітки можуть опадати. Плоди, які розвиваються з заражених бутонів, дрібні і сухі. Зростання рослини сповільнюється. Спостерігається карликовість кущів.
У боротьбі з суничним кліщем застосовують хижих кліщів (Neoseiulus Californicus, Neoseiulus reductus, Phytoseiulus Persimilis, Amblyseius stolidus, Amblyseius Cucumeris)
Попелиця (лат. Aphidoidea) – захист суниці
Навесні в період висадки садової суниці, вона найбільш схильна до зараження попелицями. Можливе зараження кількома видами, але варто врахувати, що деякі з них можуть переносити безліч вірусів, а саме: вірус м’якого жовтого краю суниці (SMYEV), вірус зморшкуватості суниці (Strawberry crinkle virus, SCV) і вірус крапчатості листя суниці (Strawberry motle virus (SMV)). Попелиця рідко досягає небезпечних рівнів, але іноді призводить до втрати врожаю. Відкладення медвяної роси на листках і ягодах призводить до розвитку сажистого грибка. Що в свою чергу призводить до порушення фотосинтезу, і ягоди втрачають товарний вид.
Жовті липкі пастки можна використовувати для моніторингу, а також відлову крилатих особин. У попелиці багато природних ворогів: золотоочка (Chrysoperla carnea), сонечко (лат. Adalia bipunctata), різноманітні паразитоїди. Дорослі паразитоїди – крихітні оси, які відкладають яйця в попелиці. Личинки розвиваються всередині, харчуючись попелицями і вбиваючи її в процесі. Процес лялькування відбувається в мумії шкідника, потім доросла оса прогризає отвір, щоб вибратися назовні і почати цикл спочатку.
Захист суниці від білокрилки (лат. Aleyrodidae)
Білокрилка – один з найпоширеніших шкідників. Комахи поселяються на нижній стороні листка. На нижніх частинах рослини можна побачити всі стадії розвитку шкідника, а також блискучий наліт (медвяна роса). Це виділення комах. На цьому нальоті починає розвиватися сажистий грибок. Через це поверхня листя спочатку покривається білим нальотом, а потім стає чорною. Завдати більшої шкоди рослині може саме грибок.
Як знищити білокрилку на суниці? Які є способи?
Жовті липкі пастки можна використовувати для моніторингу та відлову імаго, як у випадку з попелицями. Хижі кліщі (Amblyseius montdorensis і Amblyseius swirskii) харчуються яйцями і личинками білокрилок. Паразитоїдні оси (Encarsia formosa і Eretmocerus eremicus) використовуються на 3-4 личинкових стадії шкідника. Через велику кількість пилку на культурі можливе застосування хижого клопа (лат. Orius laevigatus).
Захист суниці від трипса (лат. Thysanoptera)
Трипси – одні з головних шкідників вирощування суниці в закритому ґрунті. Знання видового складу трипсів могло б допомогти поліпшити управління їхньою чисельністю, але дуже мало відомо про те, які види присутні на суниці, вирощуваної в різних умовах. Може зустрічатися: різноядні трипси (лат. Frankliniella intonsa), тютюновий трипс (лат. Thrips tabaci), західний квітковий трипс (лат. Frankliniella occidentalis) та ін. Пошкодження можуть бути вище в тунелях і теплицях через більш високі температури, де трипси мають більш високу ступінь виживання. Харчування личинок може викликати деформацію, побуріння або бронзовий відтінок плодів суниці, а також їх розтріскування, що робить личинок найнебезпечнішою стадією.
Боротьба з трипсами на суниці
Для захист суниці від трипса існує комплекс заходів біологічного захисту. Для моніторингу і відлову імаго по всій території розвішують сині клейові пастки. Першою личинковою стадією шкідника харчується хижі кліщі (лат. Amblyseius Montdorensis, Amblyseius swirskii, Amblyseius cucumeris, Amblyseius stolidus), деякі з них здатні атакувати і другу. Для боротьби з німфальними стадіями шкідника, які проходять в ґрунті, використовують ґрунтового кліща (лат. Hypoaspis miles) і ентомопатогенну нематоду (лат. Steinernema feltiae).
Гусениці лускокрилих (лат. Lepidoptera) на суниці
Влітку при різних системах вирощування суниці садової можна зустріти найрізноманітніших метеликів, плодожерок, молей, совок. Гусениці не проти поласувати листям і ягодами рослин. Личинки більш молодого віку зазвичай вигризають тканини листя, скелетуючи їх. Личинки пізніших стадій розвитку харчуються всіма частинами рослини, але віддають перевагу ягодам. Іноді вони харчуються квітами, через що плоди деформуються і стають непридатними для продажу.
У професійних теплицях в момент льоту включають електричні світлові пастки для відлову дорослих особин. У тунелях і відкритому ґрунті можна робити різні приманки. При виявленні перших кладок яєць рекомендується використання паразитоїдних наїзників-яйцеїдів (лат. Trichogramma). Паразитоїдом гусениць лускокрилих є Habrobracon hebetor, а також ефективне застосування біологічного препарату Helicovex на основі бакуловіруса.
Плодова мушка (лат. Drosophila suzukii) – глобальна загроза для виробництва ягід
Плямиста плодова мушка, Drosophila suzukii , є одним з найсерйозніших шкідників у виробництві ягід, вражаючи деякі сільськогосподарські культури, такі як суниця, малина, чорниця, виноград, ожина та вишня. Ключовою особливістю цього виду є зубчастий яйцеклад самок D. suzukii, що дозволяє їм проколювати дозріваючі плоди і відкладати яйця всередину м’якоті. На відміну від інших, найближчих видів, які відкладають яйця в гнилі плоди. Одна самка може відкласти від 1 до 60 яєць в день і від 200 до 600 яєць за своє життя. Самка відкладає одне-три яйця на одне місце кладки. Зараження D. suzukii зазвичай призводить до повної втрати плода. Крім личинок, що поїдають м’якуш плодів, ранка, створена яйцекладом мухи, є точкою входу для бактерій і грибків, що викликають гниття і розкладання плодів. В результаті досліджень була виявлена загроза не тільки сільськогосподарській продукції, а й здоров’ю людини. При вживанні зараженої ягоди з личинками дрозофіл можливе отруєння.
Захист суниці від плодових мушок за допомогою біометоду
Паразитоїди з родини Braconidae є потенційними агентами біоконтролю Drosophila suzukii. Відомо, що Orius insidiosus харчується виключно Drosophila suzukii. Однак роль корисних організмів у контролі Drosophila suzukii до кінця не вивчена. Відлов імаго можливий за допомогою клейових пасток.
Грунтові шкідники на суниці
До них відносяться личинки хрущів (лат. Melolontha), капустянки (лат. Gryllotalpa), личинки довгоносика (лат. Adelognatha), личинки жуків коваликів (лат. Elateridae) відомі багатьом як «дротяники» і т. д. Всі вони харчуються корінням рослин. Пошкодження коренів знижує здатність рослин витягувати воду і поживні речовини з ґрунту, що може привести до зниження життєздатності рослин, врожайності і навіть загибелі рослин. Пошкодження також може стати точкою проникнення для інфекції.
Для захист суниці з шкідниками, стадії яких проходять в ґрунті, рекомендується внесення ентомопатогенних нематод Steinernema.
Для правильної побудови системи захисту необхідно враховувати безліч факторів, таких як умови вирощування, кліматичні параметри, поширення шкідників, хімічний фон.
Зв’яжіться з нами – ми допоможемо вам виростити чисту органічну суницю!
Нематоди також відомі як круглі черви. Вони належать до класу нематод, який включає хижаків, паразитів комах, паразитів рослин і представників вільноживучих сапрофітів, що харчуються органічними залишками, що розкладаються. Ентомопатогенні нематоди належать до роду Steinernema і Heterorhabditis обидва належать до ряду Rhabditida. Штейнернема фельтіа ефективна у боротьбі з популяцією трипсів.
Цілі
Штейнернема Фельтія (STEINERNEMA FELTIAE) може інфікувати багатьох комах, включаючи трипсів, жуків, сциаридних (грибних) мух та листових мінерів.
Харчова поведінка
Загалом, ентомопатогенні нематоди мають два типи харчової поведінки: ті, які шукають активно жертву – господаря і ті, які очікують у засідці. Нематоди в очікуванні чатують на жертву, тоді як активні нематоди реагують на леткі сполуки комах і активно шукають господарів. Ш. фельтіа, як правило, використовує вичікувальну, неактивну тактику у верхньому шарі грунту до тих пір, поки комаха-господар, що рухається, не пройде повз.
Розвиток популяції хижої нематоди
Зростання популяції залежить від типу ґрунту та температури, але в основному від наявності жертв. Чисельність шкідників швидко зменшується після використання нематод. Оскільки Ш. фельтіа виробляє як самок, так і самців, у комаху-господара для зростання популяції має потрапити як мінімум дві інфіковані личинки (один самець та одна самка).
Застосування ентомопатогенної нематоди
Ш. фельтіа використовується як ґрунтова профілактика боротьби з лялечками трипсів. Застосування наприкінці дня при високій вологості та температурі ґрунту 14-33 °C збільшує успіх цих нематод у боротьбі зі шкідниками. Тому при проливі нематоди потрібно рясно поливати ґрунт. У теплицях Ш. фельтію можна використовувати через іригаційну систему, але потрібно зняти фільтри. Це дозволить вести контроль лялечок трипсів та комариків у субстраті (мінеральна вата, кокосові мати). Також можна застосовувати нематоду в обприскуванні рослин. Для ефективної обробки потрібно наносити ввечері, знявши мембрани. Нематода під час розведення у воді осідає на дно, тому під час обробок важливо періодично перемішувати контейнер.
Життєвий цикл та зовнішній вигляд хижої нематоди
Третя личинкова стадія Ш. фельтіа не харчується. Ця стадія розвитку, відома як інфекційна ювенільна (1J). Личинки проникають у господаря лише крізь його природні отвори, але не через кутикулу. Личинка нематоди несе у собі бактерії роду Xenorhabdus, які випорскує в середині комахи. Бактерії насправді є агентами, які вбивають комах, виробляючи токсини. Комаха гине протягом 48 годин після проникнення нематоди. Бактерії перетравлюють організм комахи на компоненти, які можуть використовуватися нематодою як їжа. Коли це відбувається, четверта личинкова стадія розвивається всередині мертвої комахи. Личинки четвертої стадії потім перетворюються на дорослих особин чоловічої та жіночої статі, які розмножуються статевим шляхом, після чого самці вмирають.
Самка відкладає яйця всередині комахи, якщо є достатньо їжі. В іншому випадку, перша та друга личинкові стадії розвиваються всередині дорослої самки-нематоди. Третя личинкова стадія є єдиною, яка може вижити поза господарем, оскільки личинка не харчується, а використовує внутрішні резерви. Вони можуть залишити мертвого господаря і перейти до наступного, але за наявності достатньої кількості їжі кілька поколінь може розвинутись у мертвому господарі. Ш. фельтіа залишається ефективною при температурі вище 10 °C.
Комахи, убиті шляхом комбінування Steinernema sp. та бактерії Xenorhabdus sp. стають коричневими. Це викликано сполуками, що виділяються бактеріями. Також перевірено, що Steinernema feltiae ефективно контролює в ґрунті ведмедок (капустянка Gryllotalpa gryllotalpa), личинок травневих жуків та частково дротянок (личинок жуків щелкунов).
Тому виправдано використання хижих нематод на городі, садах, ягідниках і полях. Вносити бажано в травні-червні в похмурий час, під дощ або ввечері з використанням великої кількості води, оскільки хижа нематода здатна переміщатися лише у вологому середовищі. Після внесення Шт.фельтіа здатна залишатися жити в ґрунті за оптимальних умов до 1-2х року.
Автор статті: Провідний спеціаліст компанії “Біо Захист”
