Біометод Archives - Page 2 of 2

Грибкові захворювання на суниці садовій і боротьба з ними

Хвороби на суниці садовії можуть вражати плоди, квіти, листя та коріння, а іноді викликати руйнування всієї рослини. Сприйнятливість рослини-господаря, конкретний патоген та сприятливі умови довкілля (температура, вологість) є трьома основними факторами, необхідними для ініціації та розвитку хвороб рослин. Багато захворювань, викликані бактеріями, грибками та вірусами, можна вилікувати з появою перших симптомів. Але за запущеної стадії деякі з найбільш серйозних хвороб не виліковуються.

У цій статті ми опишемо найважливіші захворювання на суниці садовії, що викликаються фітопатогенними грибами, та біологічні методах її захисту.

Botrytis cinerea

Гриби, що викликають ушкодження плодів суниці

Гриби, що викликають післязбиральну втрату ягід при зберіганні

Пошкодження коріння суниці садової

Пошкодження листя суниці

Біологічний метод боротьби з грибковими хворобами суниці садовії

Більше 50 різних видів фітопатогенних грибів можуть інфікувати суницю, але не всі можуть призвести до масштабних втрат врожаю. Деякі види грибів здатні викликати ушкодження більш ніж однієї частини рослини, тоді як інші види вражають лише певну частину рослин. Наприклад, Colletotrichum acutatum викликає антракноз на листі та плодах, гниль кореневої шийки та чорну плямистість, у той час як Botrytis cinerea викликає пошкодження тільки плодів.

Різні гриби вражають кореневу систему, обмежуючи здатність рослини поглинати воду та поживні речовини. Листові патогени викликають різні травми або зимують у відмерлих листках та черешках і утворюють спори. Ці спори поширюються за допомогою вітру, дощу та поливної води і викликають нові інфекції. Плоди можуть бути уражені великою кількістю грибів, включаючи Botrytis cinerea, Phytophthora cactorum та Colletotrichum spp. Вони є основними захворюваннями ягід у всьому світі, що призводить до найбільших втрат. На них припадає найбільша кількість фунгіцидів для захисту плодів суниці садової.

Botrytis cinerea на суниці садовій

Є фітопатогенним аскоміцетом, що викликає сіру гниль більш ніж 200 видів сільськогосподарських культур у всьому світ,і без будь-якої явної специфічності господаря. У рослини цей патоген є причиною захворювання, відомого як сіра гниль, яке викликає величезні втрати врожаю (80-90 %) у дощові та похмурі періоди, безпосередньо перед або під час збирання врожаю та зберігання. Цей некротрофний гриб більш руйнівно діє на зрілі або старі тканини, але зазвичай проникає в такі тканини на стадії цвітіння. Спочатку заражається квітка, а потім збудник потрапляє в молоді плоди на ранній стадії їх розвитку. До оптимальних факторів навколишнього середовища (відносної вологості та фізіології плодів) він залишається в латентному стані протягом значного періоду часу.

Уражений плід цим грибом деформується, засихає, темніє і швидко покривається порошкоподібним шаром, який набуває сірого кольору. Процес зараження відбувається при контакті плода із землею, іншою гнилою ягодою або мертвим листям, ураженим фітопатогенним грибом. Тривалий латентний період патогену від раннього зараження до появи симптомів на суниці ускладнює контроль за ним. Таким чином, найпоширенішим методом боротьби з інфекцією та її поширенням було регулярне застосування фунгіцидів під час цвітіння. Іншою альтернативою є використання сортів, стійких до сірої гнилі.

Colletotrichum spp. на суниці садовій

Colletotrichum spp. включає широкий спектр важливих фітопатогенних грибів, що викликають втрати врожаю в усьому світі, до та після збирання. Відомо про три види як збудники антракнозу на суниці садовії: C. acutatum, C. fragariae і C. Gloeosporioides, які можуть інфікувати рослини суниці в розплідниках, на полях, теплицях або під час збирання та зберігання плодів. Усі три види можна знайти на всіх частинах рослини. Поширення цих трьох видів по всьому світу може змінюватись.

Ушкодження найчастіше зустрічаються на пагонах, квітах та ягодах. На плодах гриб викликає круглі ураження, які стають твердими, запалими та бурими плямами на зрілих плодах. При розвитку хвороби у кореневій шийці Colletotrichum spp. викликає червоно-коричневу зміну кольору та некроз плодів, а також в’янення інфікованих рослин. В умовах навколишнього середовища, що сприяють зараженню, цей процес може тривати протягом декількох днів, доки інфекція не стане великою і не призведе до в’янення та загибелі рослини.

Fusarium на суниці садовій

Всередині роду Fusarium описані два види, Fusarium oxysporum та Fusarium sambucinum, які здатні завдати значної шкоди рослинам суниці. Fusarium oxysporum є основною причиною захворювання, званого фузаріозне в’янення, у той час як Fusarium sambucinum відповідає за захворювання, зване плямистістю плодів і кореневою гниллю, або гниллю під час зберігання. Однак саме Fusarium oxysporum є основною причиною економічних втрат при вирощуванні суниці садової. Патоген може тривалий час зберігатися у ґрунтовій органічній речовині або ризосфері багатьох видів рослин, що може бути збудником хвороби для інших сприйнятливих господарів.

Гриби проникають у рослину через коріння, колонізують кору кореня, а потім проростають у ксилему, порушуючи транспорт води по всій рослині. Це призводить до типових симптомів червонувато-коричневого знебарвлення кореневої шийки, висихання та раннього старіння зрілого листя з подальшим уповільненням росту та в’яненням всієї рослини. Крім того, посадковий матеріал заражається через пагони від інфікованих материнських рослин.

Phytophthora на суниці садовій

Рід ооміцетів Phytophthora включає понад 80 видів. З них принаймні вісім видів були виділені з коренів, листя, столонів і плодів уражених рослин суниці садової в різних р егіонах світу.

Вид Phytophthora cactorum і Phytophthora fragariae вважаються найнебезпечнішими патогенами, що зустрічаються по всьому світу. Phytophthora cactorum є збудником понад 200 хвороб рослин, більш ніж 60 різних сімейств.

На суниці садовій він викликає гниль плодів, стебел і листя, а також кореневу гниль. Зараження зазвичай відбувається у теплі періоди з тривалою вологістю.

Симптоми зазвичай розвиваються в період від початку до середини літа. Старе листя на суниці жовтіє, раптово в’яне і засихає; в’янення швидко поширюється на всю рослину, яка руйнується і вмирає, як правило, протягом кількох днів. Захворювання, викликані Phytophthora fragariae, є найбільш серйозними у районах із прохолодним та вологим кліматом. Симптоми зазвичай з’являються на верхніх частинах рослин, які зазнають стресу, наприкінці весни або на початку літа, особливо на низинних вологих ділянках. Вони можуть загинути незадовго до плодоношення чи дати кілька дрібних плодів. Старіше листя набуває жовтого або червоного забарвлення. У корені спостерігається червона зміна кольору стебла, яке відбувається, коли грунт охолонув, а потім корінь починає гнити від кінчика вгору. Рослини з важкою кореневою гниллю часто низькорослі і можуть в’янути в спеку.

Verticillium – гриби, що викликають величезні втрати на суниці садовій

Verticillium – це рід грибів, що належать до типу Ascomycota, що викликає в’янення понад 300 видів рослин. Два види Verticillium dahliae та Verticillium albo-atrum викликають величезні економічні втрати при вирощуванні суниці, оскільки викликають судинні захворювання у рослин. Ці патогени рослин, що передаються через грунт, поширені по всьому світу. Зимують гриби Verticillium у грунті та рослинних залишках у вигляді міцелію, що перебуває в стані спокою, або мікросклероцій. Коли умови сприятливі, мікросклероціі проростають. Інфікуванню сприяють розриви або поранення корінців. Потрапивши всередину кореня, грибок проникає та руйнує ксилему, що призводить до зниження поглинання води рослиною, викликаючи в’янення рослин. Симптоми, викликані цим патогеном на суниці, різняться залежно від сприйнятливості сорту, та його важко відрізнити від симптомів інших захворювань. Початкові симптоми з’являються швидко, коли відбуваються різкі перепади температур разом із підвищеною вологістю. Вертицильозне в’янення зазвичай буває найсильнішим у рослин, які вже плодоносять.

Симптоми хвороби можуть зберігатися протягом літа та осені. Коли інфекція проникає в рослину, листя в’яне, сохне і стає червонувато-коричневе або темно-жовте по краях і між жилками. Рослини суниці низькорослі і через нестачу води у них з’являється дрібне жовте листя. На пагонах і черешках листя можуть з’явитися коричнево-блакитно-чорні смуги або мазки. Нове коріння часто стає затемненим з почорнілими кінчиками.

При розрізі кореневої шийки візуалізується коричневе забарвлення системи судин.

Інші типи грибів, що шкодять суниці садовій

Крім вищезгаданих грибкових патогенів, існують інші типи грибів, здатних завдати шкоди плодам, листю і корінню рослини, поширення яких набагато менше і, отже, економічні втрати при вирощуванні нижче.

Грибкові хвороби, що викликають ушкодження плодів суниці

До родів грибів, що викликають ушкодження плодів на суниці, відносяться Rhizoctonia fragariae (чорна коренева гниль, ураження пильовиків і маточок), Mycosphaerella fragariae (плямистість листя) та Sclerotinia sclerotiorum (гниль плодів). Ця група грибів широко відрізняється за ступенем тяжкості захворювання і проти них не розроблено жодних спеціальних заходів боротьби, хоча передпосадкова обробка ґрунту та методи культивування, такі як мульчування та видалення рослинних залишків, можуть допомогти звести до мінімуму їх зараження.

Інші, такі як Gnomonia comari (плямистість листя; стеблова гнилизна), Pestalotia longisetula (плодова гниль), Alternaria spp. (плямистість) та Cladosporium spp. (бура плямистість), Aspergillus niger (Аспергілова гниль) та Stagonospora fragariae (жорстка гниль Stagonospora) мають менше комерційне значення.

Гриби, що викликають післязбиральну втрату ягід при зберіганні

Існує ще одна група грибів, яка особливо важлива, тому що вона спричиняє післязбиральну втрату ягід при зберіганні. До цієї групи входять Rhizopus stolonifer і Rhizopus sexyis (Rhizopus гниль); Mucor mucedo, Mucor piriformis та Mucor hiemalis (Mucor плодова гниль); Penicillium cyclopium, Penicillium frequentans, Penicillium expansum та Penicillium purpugenum (Penicillium плодова гнилизна). Крім того, деякі дріжджі також викликають пошкодження після збирання врожаю, наприклад, Saccharomyces cerevisiae, Saccharomyces kluyveri, Pichia mbranifaciens, Pichia subpelliculosa, Zygosaccharomyces bailii та Zygosaccharomyces orentinus.

Важливість цих патогенів у виникненні гнилей після збору плодів була істотно знижена за рахунок сучасних методів зберігання та транспортування.

Пошкодження коріння суниці садової

Кореневі шийки та коріння рослин на суниці також можуть бути уражені іншими грибами з найменшою шкодою. До них відносяться Coniothyrium fragariae і Coniothyrium fuckelli (чорна коренева гниль), Cylindrocarpon destructans (коренева гниль), Hainesia lythri (чорна коренева гниль), Idriella lunata (коренева гниль Індрієлла), Macrophomina phaseolina (попельнаста коренева гниль), Phoma lycopersici (гниль стебел та листя), Rosellinia necatrix (біла коренева гниль) і Sclerotinia sclerotiorum (склеротиніоз або біла гниль). Рід Pythium spp., особливо вид Pythium ultimum, є найбільш поширеним патогеном коренів суниці садової, якому сприяє прохолодний клімат. Цей вид є основною причиною захворювання чорної кореневої гнилі.

Два інші види, що вражають коріння рослин, це Rhizoctonia solani і Rhizoctonia fragariae. Спочатку зараженне молоде коріння набуває червонувато-коричневого кольору, а з віком темніє. Інфіковані кореневі шийки при розрізі мають коричневий колір базальних тканин. Згодом вони руйнуються та відмирають.

Пошкодження листя суниці

Листя рослини також є органом, на який можуть впливати грибкові патогени. Існує принаймні 19 видів, що спричиняють пошкодження листя. З них деякі лише час від часу, залежно від сприйнятливості сорту та умов довкілля. Коли достатня кількість листової тканини зруйнована хворобою, рослина слабшає, знижується врожайність, а також стає більш схильною до зимового впливу. Крім того, патогени, які викликають ці захворювання, можуть заразити ягоди, викликаючи проблеми з якістю або навіть втрату плодів. До них відносяться Alternaria alternata (чорна плямистість листя), Colletotrichum acutatum, Colletotrichum gloeosporioides і Colletotrichum fragariae (антракноз плямистість листя); Diplocarpon earlianum (опік листя), Mycosphaerella fragariae (плямистість листя), Phomopsis obscurans (гниль листя), Rhizoctonia solani (Ризоктонія гниль листя) та Sphaerotheca macularis (борошняна роса).

Деякі патогени спричиняють дуже характерні симптоми, наприклад Sphaerotheca macularis утворює білі плями міцелію на абаксіальній поверхні листа. Інші види викликають аналогічні, навіть ідентичні симптоми, від круглих плям із сірим центром та темними краями до неправильних пурпурово-червоних або коричневих ділянок із темно-червоно-пурпуровими краями. Листя також можуть бути уражені іншими грибами, крім тих, які обговорювалися вище, але їх комерційне шкода незначна, оскільки вони обмежені кількома конкретними регіонами або країнами і лише зрідка зустрічаються на суниці садовій.

Перший крок у реалізації відповідних стратегій управління хворобами та заходів контролю вимагає однозначного визначення організмів, що викликають захворювання рослин. Оскільки багато грибкових патогенів суниці садової викликають схожі симптоми, важливо вміти розрізняти різні види. Після точної ідентифікації патогена важливо розробити правильну програму керування ними. Найкращий спосіб ідентифікації патогенів – використовувати найбільш швидкі лабораторні дослідження, які дозволяють виявляти захворювання ще до появи симптомів.

Біологічний метод боротьби з хворобами суниці садової

Використання токсичних хімічних сполук, для контролю та запобігання появі патогенів, поступово замінюється новими біологічними та фізичними методами. Ці методи призвели до відкриття альтернативних підходів боротьби з хворобами.

Так, швейцарськими фахівцями було вироблено біологічний препарат РизоВітал 42, який містить спори бактерії Bacillus velezensis (amyloliquefaciens) штамм FZB42. Після внесення даного препарату та проростання спор, бактерії колонізують кореневий епітелій рослин, тим самим захищаючи його від ґрунтових патогенів. Також вони виділяють фітогормони та ензими, що стимулюють зростання та мобілізацію поживних речовин рослин.

У цьому досліді, представленому на малюнку вище, видно різницю між контролем (праворуч) і обробленими рослинами препаратом РизоВітал 42 (зліва). Оброблені рослини виглядають більш здоровими та сильними.

Норми застосування РизоВітал 42: 1л/га.

Спосіб застосування: можливий полив ґрунту перед та після посадки, а також занурення коренів перед посадкою.

Про те, як захистити суницю садову від шкідників можна прочитати тут.

Звертайтеся до нас, ми допоможемо Вам виростити чисту органічну ягоду суниці!

Пам’ятайте! Важливо захистити рослини до появи проблеми!

Macrolophus pygmaeus – друг чи ворог для агронома?

Хижі клопи використовуються в якості ентомофагів для захисту рослин вже більше 20 років. В більшості випадків досвід застосування клопів сімейства Miridae, а саме Macrolophus pygmaeus, позитивний. Але є відсоток негативних відгуків, а саме скарг агрономів, на пошкодження рослин, китиць і плодів сліпняками, які тягнуть за собою втрату врожаю.

Пошкодження томатів клопами

З особистого досвіду можу відзначити, що чула про такі випадки кілька разів і один раз спостерігала проколи від макролофуса на плодах томатів. Цей випадок стався в невеликій теплиці: 0,5 га, плівка, подовжений оборот, культура – томат, шкідник – білокрилка. Пошкодження були виявлені в період серпень-вересень 2019 року, кількість пошкоджених плодів становила кілька одиниць, що не вплинуло на кінцевий урожай з обороту, але викликало інтерес у агрономів. В літо теплиця зайшла з чистою культурою, шкідника при моніторингу виявлено не було. Незважаючи на це, популяція макролофуса продовжувала зростати. Відсутність фітофагів в якості основного джерела їжі, ймовірно, стала причиною таких пошкоджень. Клопи підтримували свою життєдіяльність, споживаючи рослинний сік.

Фото Вікторії Кохановської. Пошкодження від Macrolophus pygmaeus

У цій статті ми розберемо користь і ризики, пов’язані з використанням основних видів клопів сімейства Miridae в якості ентомофагів для боротьби з фітофагами. Існують дебати з приводу пошкодження зосереджені навколо двох представників підродини Dicyphinae: Macrolophus pygmaeus і Nesidiocoris tenuis.

Ступінь харчування рослинним соком залежить від виду сліпняків, рослини-господаря і частини рослини.

Macrolophus pygmaeus

З 1994 року Macrolophus pygmaeus став комерційно доступним видом для захисту томатів. Він бореться з такими шкідниками, як білокрилки, трипси, мінери, попелиці, кліщі та яйця лускокрилих шкідників, включаючи яйця і першу стадію Tuta absoluta. Інформація про сильне ураження макролофусом рослин в теплицях зустрічаються рідко. В основному в наукових статтях, в яких описуються експериментальні умови з високою щільністю хижака (від 100 до 300 особин на рослину) і низьким рівнем здобичі.

Види пошкоджень: сліди харчування на вегетативних органах і плодах томатів, ямочки і спотворення плодів на кабачках, знебарвлені плями на квітках гербери. При вирощуванні томатів у відкритому ґрунті таких пошкоджень не спостерігалося.

Nesidiocoris tenuis

Nesidiocoris tenuis – переважаючий хижак на помідорах в деяких районах Середземномор’я. Статус цього виду як шкідника або ентомофага в теплицях постійно оскаржується. Наприклад, в Єгипті і на півдні Франції він згадується як шкідник на помідорах, на Сицилії і в Іспанії як корисний хижак. Як і Macrolophus, Nesidiocoris контролює яйця білокрилки, лускокрилих, включаючи T. Absoluta. В якості джерела рослинної їжі Nesidiocoris tenuis віддає перевагу верхівкам рослин: три верхніх листа і верхівкову бруньку. У цій зоні зосереджено до 80 % популяції хижака.

Види пошкоджень: в результаті харчування шкідника соком рослин, на них з’являються пошкодження у вигляді некротичних кілець на стеблах, пагонах, черешках і квітконосах, відбувається скидання квіток і дрібних плодів. В ході різних лабораторних досліджень агромони грали з кількістю здобичі і змінювали відсоток різних стадій розвитку на рослині. В результаті прийшли до висновку, що достатня кількість здобичі зменшує величину шкоди, але якщо в популяції хижаків переважають ніфми, то кількість некротичних кілець збільшується. На півдні Іспанії ризик, пов’язаний з пошкодженням врожаю незидіокорісом, вважається нижче, ніж ризик зараження вірусами рослин в результаті розвитку популяції Табачної білокрилки (B. tabaci).

Що клопи отримують з рослинної їжі?

Відомо, що хижаки вводять в свій раціон рослинну їжу з метою поліпшення однієї або декількох біологічних характеристик, таких як швидкість розвитку, плодючість, тривалість життя.

Було проведено ряд експериментів на раціоні ентомофагів клопів.

Експеримент з водою

В одному дослідженні рослинну їжу замінили водою. В результаті досліджень німфи Dicyphus Hesperus (хижий клоп з підродини Dicyphinae) змогли завершити свій розвиток на харчуванні з водою, але в менших кількостях, ніж коли популяція клопів розвивалась на рослині. В іншому дослідженні в якості корму використовувалися тільки яйця ефестії, в контрольному досліді хижаки розвивалися на рослині томату з підгодівлею тими ж яйцями. Піддослідними клопами були Macrolophus pygmaeus і Nesidiocoris tenuis. Згідно з результатами експерименту, більш повільний розвиток передімагінальної стадії спостерігалося на чистому кормі і дорослі особини були менші за розміром, ніж в контрольній.

З таких випробувань можна зробити висновок, що для повноцінного розвитку хижаків необхідна наявність рослинної їжі.

Експеримент з харчуванням клопів лише рослинами

З іншого боку, експерименти проводилися і в зворотному напрямку, тобто в якості харчування для комах-ентомофагів пропонувалися тільки рослини. Таким чином, M. pygmaeus завершив розвиток німфи, коли в їжу їй були доступні тільки листя томатів, баклажанів, огірків, перцю, але німфи D. tamaninii і Nesidiocoris tenuis не змогли завершити свій розвиток до імаго. З іншого боку, німфи D. tamaninii змогли завершити передімагінальний розвиток, коли в якості корму давали зелені або червоні плоди томатів. Можна зробити висновок, що плоди томатів містять достатню кількість поживних речовин для підтримки розвитку D. tamaninii.

Те, що хижаки отримують з рослинних тканин, більшою мірою залежить від виду клопа, виду рослини і частини рослини, адже органи рослини відрізняються за складом.

Ротовий апарат у клопів підряду Heteroptera відноситься до колюче-сисного типу, екстраорального типу харчування. Комахи проколюють здобич стилетом і впорскують травні ферменти, які розбавлені водою, в результаті чого в тканинах жертви утворюється рідина, яка потрапляє в організм клопа і перетравлюється в кишечнику. Вода також потрібна клопам-ентомофагам для підтримки нормального фізіологічного стану організму.

Тому рослинна їжа необхідна клопам як елементи харчування для нормального розвитку і як джерело води.

Види ураження рослин

Пошкодження тканин рослин утворюється в результаті механічного і хімічного впливу. Механічні пошкодження наносяться за допомогою стилетів. Розглянемо докладніше відмінності в морфології ротового апарату.

Фото Castañé et al. / Biological Control 59 (2011) 22–29

У клопів підряду Heteroptera, ротовий апарат складається з пучка стилетів: двох зовнішніх нижньощелепних і двох внутрішніх верхньощелепних. Відзначено, що в сімействах зоофагів (наприклад, Reduviidae) зазубрини на стилетах нижньої щелепи, як правило, більш численні, ніж у сімейств фітофагів (наприклад, Lygaeidae).

Структури ротового апарату у Macrolophus pygmaeus і Nesidiocoris tenuis схожі за формою. За допомогою мікроскопних зображень було встановлено, що нижньощелепні стилети двох видів мають від 10 до 12 зубів, верхньощелепні стилети мають не менше 4 сильно зігнутих назад зубів. У зв’язку з цим відмінності в пошкодженнях і інтенсивність збитків, що наносяться кожним з цих видів, безпосередньо не залежать від морфології ротового апарату.

Хімічне пошкодження утворюється в результаті пошкодження клітин ферментами слини. У слині макролофуса і незидіокориса основним компонентом є фермент пектиназа, роль якого полягає в розщепленні полісахаридів рослин.

Загалом відмінності в пошкодженні рослин макролофусом і незидіокорісом не пов’язані з будовою ротового апарату і ферментним складом слини.

Чому збиток від пошкодження і характер самого пошкодженнь відрізняються?

Важливо відзначити, що ступінь пошкодження залежить від того, де харчуються клопи! Зовні ми можемо спостерігати прості проколи на зелених плодах або знебарвлені плями, ямочки на стиглих плодах. Ступінь пошкодження залежить від того, які тканини пошкоджені: в разі харчування мезофілом утворюються прості травми, в разі харчування меристемними тканинами формуються деформації стебел, плодів, точок росту.

Фото: Андрій Дохторук. Некротичне кільце від N. tenius

Що стосується незидіокоріса, то помічено, що він також віддає перевагу судинним тканинам рослин, що не характерно для макролофуса. Безперервне вилучення асимілятів з судинних тканин великими популяціями незидіокорісом в умовах низької кількості здобичі може спровокувати велику втрату врожаю.

Відмінності Macrolophus pygmaeus і Nesidiocoris tenuis

Існують деякі відмінності в біологічних особливостях розвитку Macrolophus pygmaeus і Nesidiocoris tenuis. Незидіокоріс має більш високу плодючість, ніж Macrolophus: більше 200 яєць за період яйцекладки. На відміну від Macrolophus, Nesidiocoris відкладає яйця щодня, в середньому 5,5 яєць за 1 день. Nesidiocoris tenuis – більш теплолюбний вид, оптимальні температури розвитку якого знаходяться в районі 27 °С. У спекотний літній період продовжує збільшувати свою популяцію. Macrolophus pygmaeus комфортно себе почуває в температурному режимі весни, а влітку плодючість макролофуса знижується.

З огляду на темпи розвитку і оптимальні температури для життя цих комах-ентомофагів, можна зробити висновок, що незидіокоріс становить своєрідну небезпеку в наших кліматичних зонах, так як при правильно побудованій системі захисту до літа теплиця повинна бути звільнена від гнітючого впливу шкідників. Для досягнення такого результату необхідний якісний захист в період з лютого по травень. А для цього необхідно побудувати захист, основу якого становить макролофус. У випадку з незидіокоріс, влітку теплиця також буде вільна від шкідників завдяки хижакові, але через високу плодючості в жарких умовах існує небезпека великого збитку від пошкодження плодів і точок росту рослин, так як говорилося вище, що незидіокоріс зосереджений переважно в меристемних зонах, тобто на верхівках.

Якщо говорити мовою цифр, максимальна економічно безпечна кількість макролофуса на 1 рослину не повинна перевищувати 50 особин, а незидіокріса 16 особин.

Для того щоб захистити свій урожай від пошкоджень, крім вибору біоагента, як у випадку з макролофусом, так і у випадку з незидіокорісом, необхідно стежити за наявністю їжі, адже фітофагія збільшується при дефіциті тваринної їжі. Тому, якщо кількість шкідника впала до мінімуму, а підтримка розвитку популяції хижаків необхідна, клопів слід годувати спеціальним кормом McFood.

Захист суниці садової, використовуючи біометод

За останні кілька років прокотилася хвиля галасу навколо біметоду захисту суниці. Хімічні пестициди піддаються все більшій увазі з боку споживачів і регулюючих органів, стурбованих впливом на навколишнє середовище і залишками в харчовому ланцюгу. Ентомофаги можуть бути альтернативою або доповненням до цих традиційних хімічних пестицидів, а також новими способами боротьби зі шкідниками, які стають все більш стійкими. Для успішному впровадження біометоду для захисту суниці, необхідно використовувати комплекс захисних заходів від шкідників.

Способи захисту судової суниці в екологічному землеробстві

В екологічному землеробстві рослини захищають наступними способами: агротехнічним, механічним, біологічним, фізичним, біотехнічним.

Механічний спосіб включає в себе наступні види обробки: видалення пошкоджених пагонів, використання сіток на кватирках, клейових пасток.

Агротехнічний метод – це метод, який створює найкращі умови для вирощування рослин і несприятливий для фітофагів. Головне – правильна заміна культури, яка не допускає виснаження ґрунту і надмірного розмноження шкідливих організмів. Важливим фактором в цьому методі є достатня відстань між рослинами. Якщо є можливість, рослини слід висаджувати узгодженими посадками.

Біологічний захист рослин полягає у використанні патогенних мікроорганізмів, хижих і паразитичних комах, для боротьби з шкідниками, збудниками хвороб.

Спалювання пошкодженого листя або застосування низької/високої температури в теплицях є елементом фізичного захисту рослин.

Використання рослинних екстрактів в сільськогосподарському виробництві для захисту рослин від шкідників є елементом біотехнічного методу. А наприклад екстракт Azadirachta indica зупиняє харчування комах.

Біометод захисту суниці

Суниця, мабуть, найпопулярніша садова ягода. Саме її неповторний смак і дивовижний аромат у багатьох асоціюється з літом і безтурботним дитинством. Але смачну ягоду люблять не тільки люди. Дуже часто урожай суниці страждає від навали шкідників. Саме про шкідників суниці садової і піде мова в даній статті. У цій статті перераховано найнебезпечніших шкідників суниці садової, і які ентомофаги використовуються проти них.

Вирощування суниці садової можливо як у відкритому, так і в закритому ґрунті. Існує безліч різних систем: поля, тунелі, парники, професійні теплиці. Комплекс шкідників в кожній системі зазвичай ідентичний, але трохи відрізняється. Наприклад, при посадці на гідропоніці виключено пошкодження культури деякими грунтовими шкідниками, такими як личинки хруща (лат. Melolontha), личинки ковалика (лат. Elateridae), капустянки (лат. Gryllotalpa) та ін.

Отже, чи справді «ентомофаги» – це майбутнє захисту рослин? Звичайно, ми в цьому впевнені!

Фітофагів, що пошкоджують надземну частину рослини, можна розділити на дві групи:

з колюче-сисним ротовим апаратом (тля, трипси, білокрилки, кліщі та ін.);
гризучий ротовий апарат (личинки лускокрилих).

При незначному пошкодженні вегетативної маси знижується здатність рослин до фотосинтезу, що в свою чергу призводить до зниження якості і кількості ягід. А при високій чисельності шкідників до їх загибелі. Тому важливо застосовувати профілактичні виселення ентомофагів вже в розсаду або на початку вегетації.

Розглянемо основних шкідників на суниці і методи боротьби з ними за допомогою біометоду.

Захист суниці від павутинного кліща (лат. Tetranychidae)

Найбільш поширеними видами є звичайний павутинний кліщ (Tetranychus urticae), червоний павутинний кліщ (Tetranychus cinnabarinus) і атлантичний павутинний кліщ (Tetranychus atlanticus). Визначити вид під мікроскопом можна за морфологічними ознаками.

Трохи про звичайного павутинного кліща

Забарвлення імаго Tetranychus urticae варіюється від блідо-зеленого до темно-коричневого в залежності від раціону. За блідо-зеленому забарвленню можна визначити, що кліщ активно харчується. При несприятливих умовах самки змінюють забарвлення на червоно-помаранчевий, вступають в діапаузу (не харчуються і не відкладають яйця). З боків є темні великі плями, звідси і назва «двоточковий». Невеликі розміри шкідника (0,3-0,5 мм) ускладнюють виявлення шкідника без лупи. Вони почувають себе краще в спекотних і сухих умовах.

Самка за своє життя може відкласти до 150 яєць. Яйця округлі і прозорі. Вони відкладаються на нижній стороні листа. Залежно від температури, через 3-19 днів личинки виходять з яєць і починають харчуватися. Пошкодження, що наносяться харчуванням кліщів, проявляються у вигляді світлих точок, рубців, бронзування листя і чашолистків, а при високій чисельності з’являється павутина. Особливо небезпечне зараження шкідником в перші місяці після посадки культури. Тому що це безпосередньо впливає на врожайність. Значна втрата врожаю відбувається при наявності на листкові 15-20 особин, а привести до загибелі рослини може більше 75 особин. Завдяки короткому життєвому циклу фітофаг вже виробив стійкість до більшості акарицидів. Виходячи з цього, біологічний захист найбільш ефективний в даному випадку.

Для боротьби з павутинним кліщем використовують хижого кліща Neoseiulus Californicus, Neoseiulus reductus, Phytoseiulus Persimilis. Однак доведено, що Neoseiulus Californicus краще контролює шкідника при високій температурі і низькій вологості, ніж Phytoseiulus Persimilis, причому останній більш доцільно використовувати навесні-взимку, а Neoseiulus Californicus краще використовувати влітку, під час високих температур, оскільки він краще адаптується і протистоїть спеці і зазусі, як і павутинний кліщ. Унікальність цього хижака полягає ще і в тому, що він здатний виживати при низькій щільності шкідника за рахунок харчування пилком. У той час як Phytoseiulus Persimilis гине після винищення фітофага.

Чи зможе перезимувати хижий кліщ?

Цікавий факт описаний в експерименті (HARTA, A.J., BALEA, J.S., TULLETTA, A.G., WORLANDB, M.R. & WALTERSC). Без діапаузи Neoseiulus californicus вижив без їжі більше 3 місяців в закритих зимових польових умовах. Кліщі можуть зимувати в захищених від морозів місцях, наприклад, під корою дерев, або в каркасі теплиці. Результати польових експериментів дали реалістичне уявлення про ймовірне виживання еквівалентних природних популяцій Neoseiulus californicus в центральній Англії.

Доступність їжі збільшила період виживання приблизно на 10 %, при цьому невелика кількість кліщів все ще була жива в кінці лютого, коли експеримент був завершений. Це говорить про те, що харчування може стати важливим фактором для довгострокового виживання недіапазуючих кліщів, які продовжують харчуватися і розвиватися взимку. Відомо, що T. urticae зимує в теплиці і переживає стерилізацію ґрунту (van Lenteren, 2000), отже, ці шкідники можуть бути джерелом їжі для Neoseiulus californicus, які залишаються в теплиці.

Ще одне важливе спостереження було відзначено в експерименті, що яйця відкладали як голодні, так і вгодовані самки. Причому з яєць, відкладених ситими самками, спостерігався вихід активних личинок. Таким чином, через короткий час генерації Neoseiulus californicus для особин не в діапаузі, які вступають в зиму, може бути не важливо, чи доживуть вони до наступної весни, оскільки популяція може підтримуватися їх геномом. Розвиток від яйця до дорослої особини відбувається при помірно низьких температурах, і дозволяє вважати, що при умові харчування, потомство зимуючих недіапазуючих самок могло б вижити і розвиватися, сприяючи створенню нової літньої популяції.

Різнокігтикові кліщі (лат. Tarsonemidae) – спеціалізовані шкідники суниці

Найнебезпечніший з них – суничний кліщ (лат. Steneotarsonemus pallidus). Величезної шкоди рослинам завдають у відкритому ґрунті. Популяція шкідника зазвичай збільшується навесні при високій вологості. При годівлі молоде листя стає хлоротичним, а старе спотворюються і скручуються. Квітки можуть опадати. Плоди, які розвиваються з заражених бутонів, дрібні і сухі. Зростання рослини сповільнюється. Спостерігається карликовість кущів.

У боротьбі з суничним кліщем застосовують хижих кліщів (Neoseiulus Californicus, Neoseiulus reductus, Phytoseiulus Persimilis, Amblyseius stolidus, Amblyseius Cucumeris)

Попелиця (лат. Aphidoidea) – захист суниці

Навесні в період висадки садової суниці, вона найбільш схильна до зараження попелицями. Можливе зараження кількома видами, але варто врахувати, що деякі з них можуть переносити безліч вірусів, а саме: вірус м’якого жовтого краю суниці (SMYEV), вірус зморшкуватості суниці (Strawberry crinkle virus, SCV) і вірус крапчатості листя суниці (Strawberry motle virus (SMV)). Попелиця рідко досягає небезпечних рівнів, але іноді призводить до втрати врожаю. Відкладення медвяної роси на листках і ягодах призводить до розвитку сажистого грибка. Що в свою чергу призводить до порушення фотосинтезу, і ягоди втрачають товарний вид.

Жовті липкі пастки можна використовувати для моніторингу, а також відлову крилатих особин. У попелиці багато природних ворогів: золотоочка (Chrysoperla carnea), сонечко (лат. Adalia bipunctata), різноманітні паразитоїди. Дорослі паразитоїди – крихітні оси, які відкладають яйця в попелиці. Личинки розвиваються всередині, харчуючись попелицями і вбиваючи її в процесі. Процес лялькування відбувається в мумії шкідника, потім доросла оса прогризає отвір, щоб вибратися назовні і почати цикл спочатку.

Захист суниці від білокрилки (лат. Aleyrodidae)

Білокрилка – один з найпоширеніших шкідників. Комахи поселяються на нижній стороні листка. На нижніх частинах рослини можна побачити всі стадії розвитку шкідника, а також блискучий наліт (медвяна роса). Це виділення комах. На цьому нальоті починає розвиватися сажистий грибок. Через це поверхня листя спочатку покривається білим нальотом, а потім стає чорною. Завдати більшої шкоди рослині може саме грибок.

Як знищити білокрилку на суниці? Які є способи?

Жовті липкі пастки можна використовувати для моніторингу та відлову імаго, як у випадку з попелицями. Хижі кліщі (Amblyseius montdorensis і Amblyseius swirskii) харчуються яйцями і личинками білокрилок. Паразитоїдні оси (Encarsia formosa і Eretmocerus eremicus) використовуються на 3-4 личинкових стадії шкідника. Через велику кількість пилку на культурі можливе застосування хижого клопа (лат. Orius laevigatus).

Захист суниці від трипса (лат. Thysanoptera)

Трипси – одні з головних шкідників вирощування суниці в закритому ґрунті. Знання видового складу трипсів могло б допомогти поліпшити управління їхньою чисельністю, але дуже мало відомо про те, які види присутні на суниці, вирощуваної в різних умовах. Може зустрічатися: різноядні трипси (лат. Frankliniella intonsa), тютюновий трипс (лат. Thrips tabaci), західний квітковий трипс (лат. Frankliniella occidentalis) та ін. Пошкодження можуть бути вище в тунелях і теплицях через більш високі температури, де трипси мають більш високу ступінь виживання. Харчування личинок може викликати деформацію, побуріння або бронзовий відтінок плодів суниці, а також їх розтріскування, що робить личинок найнебезпечнішою стадією.

Боротьба з трипсами на суниці

Для захист суниці від трипса існує комплекс заходів біологічного захисту. Для моніторингу і відлову імаго по всій території розвішують сині клейові пастки. Першою личинковою стадією шкідника харчується хижі кліщі (лат. Amblyseius Montdorensis, Amblyseius swirskii, Amblyseius cucumeris, Amblyseius stolidus), деякі з них здатні атакувати і другу. Для боротьби з німфальними стадіями шкідника, які проходять в ґрунті, використовують ґрунтового кліща (лат. Hypoaspis miles) і ентомопатогенну нематоду (лат. Steinernema feltiae).

Гусениці лускокрилих (лат. Lepidoptera) на суниці

Влітку при різних системах вирощування суниці садової можна зустріти найрізноманітніших метеликів, плодожерок, молей, совок. Гусениці не проти поласувати листям і ягодами рослин. Личинки більш молодого віку зазвичай вигризають тканини листя, скелетуючи їх. Личинки пізніших стадій розвитку харчуються всіма частинами рослини, але віддають перевагу ягодам. Іноді вони харчуються квітами, через що плоди деформуються і стають непридатними для продажу.

У професійних теплицях в момент льоту включають електричні світлові пастки для відлову дорослих особин. У тунелях і відкритому ґрунті можна робити різні приманки. При виявленні перших кладок яєць рекомендується використання паразитоїдних наїзників-яйцеїдів (лат. Trichogramma). Паразитоїдом гусениць лускокрилих є Habrobracon hebetor, а також ефективне застосування біологічного препарату Helicovex на основі бакуловіруса.

Плодова мушка (лат. Drosophila suzukii) – глобальна загроза для виробництва ягід

Плямиста плодова мушка, Drosophila suzukii , є одним з найсерйозніших шкідників у виробництві ягід, вражаючи деякі сільськогосподарські культури, такі як суниця, малина, чорниця, виноград, ожина та вишня. Ключовою особливістю цього виду є зубчастий яйцеклад самок D. suzukii, що дозволяє їм проколювати дозріваючі плоди і відкладати яйця всередину м’якоті. На відміну від інших, найближчих видів, які відкладають яйця в гнилі плоди. Одна самка може відкласти від 1 до 60 яєць в день і від 200 до 600 яєць за своє життя. Самка відкладає одне-три яйця на одне місце кладки. Зараження D. suzukii зазвичай призводить до повної втрати плода. Крім личинок, що поїдають м’якуш плодів, ранка, створена яйцекладом мухи, є точкою входу для бактерій і грибків, що викликають гниття і розкладання плодів. В результаті досліджень була виявлена загроза не тільки сільськогосподарській продукції, а й здоров’ю людини. При вживанні зараженої ягоди з личинками дрозофіл можливе отруєння.

Захист суниці від плодових мушок за допомогою біометоду

Паразитоїди з родини Braconidae є потенційними агентами біоконтролю Drosophila suzukii. Відомо, що Orius insidiosus харчується виключно Drosophila suzukii. Однак роль корисних організмів у контролі Drosophila suzukii до кінця не вивчена. Відлов імаго можливий за допомогою клейових пасток.

Грунтові шкідники на суниці

До них відносяться личинки хрущів (лат. Melolontha), капустянки (лат. Gryllotalpa), личинки довгоносика (лат. Adelognatha), личинки жуків коваликів (лат. Elateridae) відомі багатьом як «дротяники» і т. д. Всі вони харчуються корінням рослин. Пошкодження коренів знижує здатність рослин витягувати воду і поживні речовини з ґрунту, що може привести до зниження життєздатності рослин, врожайності і навіть загибелі рослин. Пошкодження також може стати точкою проникнення для інфекції.

Для захист суниці з шкідниками, стадії яких проходять в ґрунті, рекомендується внесення ентомопатогенних нематод Steinernema.

Для правильної побудови системи захисту необхідно враховувати безліч факторів, таких як умови вирощування, кліматичні параметри, поширення шкідників, хімічний фон.

Зв’яжіться з нами – ми допоможемо вам виростити чисту органічну суницю!