Опис

Після поселення на культурі звичайна картопляна попелиця (Aulacorthum solani) ховається і харчується на нижньому боці листа, після збільшення популяції переміщається на верхівку листової пластини. При цьому вони викликають деформацію листя і їх в’янення.

Харчуючись овочевим соком, тля виводить зайві цукри у вигляді медвяної роси, яка слугує поживним середовищем для розвитку сажистого грибка, який в свою чергу порушує фотосинтезуючу здатність рослини. Крім того, наявність Aulacorthum solani на рослині посилюється тим, що вона може бути переносником понад 40 видів вірусів рослин. Особливо небезпечний цей момент в тепличних спорудах.

Безкрила особина має грушоподібне тіло довжиною від 1,5 до 3,5 мм з глянцевим зеленувато-жовтим забарвленням, зазвичай з яскраво-зеленими або червоними плямами біля основи кожного сифункула. Їх вусики мають темні членики і вони трохи довше тіла. Сифункули у них бліді з темними кінчиками, довгі, тонкі.
Крилаті форми мають більш темні вусики, ноги і сифункули. У них є різні поперечні темні смуги на дорсальній частині черевця.

Життєвий цикл

Звичайна картопляна попелиця в теплицях розвивається як неповноцінний вид. Попелиця народжує живу молодь навесні і влітку. Самкам попелиці не потрібно спаровуватися з самцями з метою розмноження. Вся новонароджена тля – самки, які готові виробляти нову тлю вже через 7-10 днів після народження.
На світ з’являються як безкрилі, так і крилаті самки, які можуть селитися на інших рослинах.

Справжні статеві форми з’являються восени, і ця тля вимагає від самців і самок спаровування, щоб самки могли відкласти яйця, які навесні впадуть в сплячку і вилупляться. Також цей вид попелиці може зимувати в вигляді партеногенетичних самок. У холодних регіонах вони можуть зимувати в укриттях на бур’янах, в більш теплих – відкрито.