Загальний опис

Phytoseiulus – хижий кліщ, який відноситься до сімейства фітосеїдних. Застосовується для боротьби з павутинним кліщем, що дозволяє захистити деякі квіткові, ягідні та овочеві культури від його негативного впливу. Це агресивний хижак, який ефективно поїдає павутинного кліща. Продуктивність дорослої особини становить близько 85 яєць за життя. Особина живе близько трьох з половиною тижнів при нормальній температурі (близько +25 °C) і вологості в районі 75 %.

Ефективним засобом захисту огірків, томатів, баклажанів, троянд, полуниці та інших рослин від павутинного кліща може стати кліщ фітосейулюс. Важливо правильно його використовувати, щоб домогтися потрібних показників продуктивності. За двадцять днів при звичайних погодних умовах можна виростити близько сотні кліщів. Для цього використовують соєві або бобові рослини. Для ефективного використання потрібно дотримуватися деякі показники співвідношення. На 50-100 жертв потрібний один хижак.

Якісний кліщ фітосейулюс, вважається найефективнішим хижаком на сучасному ринку відповідної продукції. Його легко використовувати в теплицях та інших подібних місцях. Важливою перевагою є стійкість до різноманітних препаратів хімічного походження. Додатковою перевагою є швидкий розвиток, який приблизно в два рази випереджає розвиток павутинного кліща.

Зовнішній вигляд

Це невеликий хижак (0,3-0,5 мм). Доросла самка фітосейулюса довжиною до 0,5 мм, грушоподібної форми, з тонкими пружними покривами тіла. Колір варіюється від оранжево-червоного до вишневого. Самець трохи менше самки. Тіло ділиться на два відділи: гнатосому і ідіосому. Гнатосома – це комплекс ротових органів, а ідіосома – решта тіла, що несе 4 пари ходильних кінцівок

Життєвий цикл

Життєвий цикл проходить послідовні фази розвитку: яйце, личинка, протонімфа, дейтонімфа, доросла особина (самка або самець)
Яйця самки відкладають в колонії шкідника, прикріплюють їх до павутини шкідника або безпосередньо до поверхні листа. Яйця фітосейулюса відрізняються від яєць павутинного кліща великим розміром (0,21×0,18 мм, майже в 2 рази більші), блідо-рожевим кольором, овальної формою.
З яєць вилуплюються шестиногі личинки (0,17-0,2 мм), які живуть за рахунок ембріонального жовтка. Після вилуплення личинка поміщається біля кинутої яєчної шкаралупи, переходить в стан спокою, який закінчується линянням.
Після першої линьки з’являється восьминога протонімфа (німфа першого віку). Протонімфа харчується яйцями павутинного кліща, знищуючи за період свого розвитку (1 добу) від 5 до 7 штук.
Після закінчення годування протонімфа линяє, в результаті чого перетворюється в дейтонімфу (німфу другого віку). Від попередніх фаз дейтонімфа відрізняється крайньою ненажерливістю і рухливістю. Ця фаза триває 1 добу, за цей час дейтонімфа знищує від 9 до 16 яєць. Цикл розвитку закінчується появою дорослого кліща.

Вплив температури на розвиток

Період розвитку від яйця до статевозрілої особини при сприятливій температурі повітря +25…+30 °С, відносній вологості повітря 70 % і вище, становить 3,8-5 днів, що в 1,5-2 рази швидше, ніж у павутинного кліща. За весь період життя фітосейулюса кожна самка відкладає в середньому 50-80 яєць і щодня знищує до 30 яєць шкідника або більше 24 дорослих особин.

Час преімагінального розвитку (доба) при постійній температурі °С

Шкідники які контролюються ентомофагом

Ph. persimilis – хижак, що відрізняється швидким пересуванням. Він шукає жертву – шкідливого кліща T. urticae, перш за все за наявністю павутини на поверхні листя. Саме павутина, зроблена звичайним павутинним кліщем, допомагає хижакові швидко знайти свою жертву. Виявивши павутину, Ph. persimilis посилено шукає яйця, личинки і дорослих особин T. urticae. Тут в павутині самка Ph. persimilis відкладає яйця, де потім буде вилуплюватися і харчуватися його потомство. Ph. persimilis має високу міграційну здатність. В цілому пошук поживи хижаками можна розділити на три фази:
1) пошук ділянок заселених павутинним кліщем;
2) пошук колоній павутинного кліща на ділянці;
3) пошук особин павутинного кліща в колонії.
Під час пошуку фітосеїди націлені на летючі рослинні речовини, індуковані фітофагами, навіть у віддалених місцях проживання здобичі, і утримуються цими летючими речовинами в місцях проживання здобичі. Швидкість наближення до жертви сильно залежить від швидкості і характеру пересування хижака. Ймовірно, яйця здобичі визначаються хижаком за допомогою контакту механорецепторів і хеморецепторів на його передніх лапах. Якщо сенсорні дані з лап вказують на наявність здобичі, то хижак починає поглинання яйця.
Хеморецептори на педипальпах реагують на харчовий подразник, що виходить ззовні яйця павутинного кліща. Потім хижак проникає в яєчну оболонку своїми хеліцерами. Дорослі самки знищують за добу до 30 яєць і до 20 підрослих шкідників. Якщо чисельність шкідників велика, то фітосейулюси в основному поїдають великих особин і німф. Деякі яйця німф і фітосейулюс залишають для того, щоб було чим харчуватися своєму потомству, а самі переміщаються на нові заражені ділянки.

Основні переваги ентомофага

Головна перевага – простота і ефективність. На гектар потрібно від півмільйона до мільйона особин для захисту баклажанів і огірків. Для інших видів культур цей показник може бути трохи скоригований. Для фітосейулюса вартість характеризується оптимальним співвідношенням ціни і якості, що робить його ще більш очевидним вибором.