Загальний опис

Фітофтороз (прост. фітофтора) – грибкова хвороба рослин, що вражає не тільки пасльонові культури, а й інші плодові, овочеві та декоративні культури.
Спочатку невеликі, потім брудно-бурі плями, що розростаються (при вологій погоді стрімко). Через деякий час на поверхні плями можна побачити світло-сірий наліт зі спорамі. Фітофтора надзвичайно заразна, а зовнішні ознаки – плями на листі, з’являються вже на 3-4 день зараження. Якщо погода суха, то листя швидко висихає і морщиться, якщо волога – в’януть і загнивають. На стеблах фітофтору теж помітно: довгасті коричневі плями без чітких меж. Поступово покриваються сірим нальотом спор. Плоди, уражені фітофторою, покриваються спочатку темними плямами неправильної форми, що поступово розповзаються по всіх тканинах. Іноді плями вдавлені, вологі.

Фітофтороз картоплі. У картоплі до фітофтори схильні не тільки надземні органи (стебла, листя та квітки), а й бульби. Хвороба починає проявлятися на нижніх ярусах листя у липні-серпні. На листі з’являються бурі плями різної форми. Листя зверху стає бурим, а на нижній стороні листя з’являється білий наліт (спори), листя загнивають і гинуть. Фітофтороз бульб картоплі помітний неозброєним оком — на бульбах з’являються плями сірого кольору, що з часом темніють, бульба загниває зсередини.

Фітофтороз томатів. Якщо на кущах з’явилися плями буро-сірого кольору із зеленою облямівкою по краях, а на звороті листя білий наліт, то ваші рослини захворіли на фітофтороз. Фітофтороз томатів небезпечний тим, що за кілька тижнів від потужних здорових рослин залишаються віс наженіі гнилі залишки бурого кольору, а плоди – томати, покриваються плямами і гниють на корені. Гинуть квіти, квітконоси та чашолистки, а також плоди незалежно від стиглості.

Фітофтороз перцю та баклажанів. Симптоми фітофторозу баклажанів та солодких перців такі ж як у томатів — бурі плями на листі та стеблах. Також у перців та баклажанів від фітофторозу гинуть плоди.

Фітофтороз полуниці (садової суниці). Фітофтороз полуниці проявляється у появі бурих плям на листі, листя в’яне, квітконоси та черешки загнивають і кущі гинуть. Ягоди садової суниці також схильні до фітофторозу, включаючи зав’язі та незрілі плоди — ягоди покриваються плямами, стають жорсткими, засихають і гинуть.

Фітофтороз яблуні. Фітофтороз яблуні найчастіше закінчується загибеллю дерева. Справа в тому, що фітофтора вражає “основу основ” – кореневу шийку. Серцевина загниє, а кора тріскається, відкриваючи шлях для шкідників та інших хвороб

Збудник фітофторозу – Phytophtora infestans. Phytophthora – Міцеліальні організми, нижчі гриби, відділ ооміцети, паразити вищих рослин, здатні до паразитичного способу життя. У процесі онтогенезу вони можуть виявляти патогенні властивості по відношенню до численних рослин – трав, чагарників, дерев, обумовлюючи їх хвороби, у тому числі в’янення, усихання, гниль. Вегетативне тіло фітофторових грибів – безбарвний неклітинний розгалужений міцелій, занурений у субстрат (зазвичай тканина рослини-господаря). Через розриви ураженої тканини або через листкові продихи висуваються розгалужені спорангієносці, на кінцях яких формуються лимоноподібні зооспорангії. Вони відриваються від спорангієносців і розносяться дощовими бризками чи вітром. Потрапляючи в краплю води, зооспорангія розколюється, утворюється шість-вісім двожгутикових зооспор, які залишають зооспорангій через отвір на його вершині. Поплававши деякий час, зооспора втрачає джгутики, покривається оболонкою (інцистується) і проростає паростковою трубкою, яка впроваджується у тканину листа чи плода. Цікаво, що сигналом для інцистування служить контакт із твердою поверхнею (для синхронного інцистування зооспор досить кілька разів енергійно струсити пробірку з їхньою суспензією). При підвищеній температурі (понад 20°) зооспори не формуються, а зооспорангій проростає цілком як одна спора. Це приклад тонких адаптацій до умов життя: у теплу погоду краплі на листі швидко висихають і позбавлені клітинної стінки зооспори ризикують загинути. При сприятливих умовах (високій вологості та помірних температурах) через три-чотири дні після зараження на листі утворюється темна пляма, що мокне, оточена з нижнього боку листа (де продихи) білим кільцем спороношення. Таким чином, дуже швидко одиничне зараження дає кілька десятків тисяч спорангіїв, що проростають ще шістьма-вісьма зооспорами. Це зумовлює вибуховий, лавиноподібний характер розвитку хвороби.
Більшість видів фітофтори, крім вегетативних зооспор, мають у життєвому циклі статевий процес – оогамію. У гомоталличних видів чоловічі та жіночі структури (антеридії та оогонії) формуються на одному міцелії, тобто вони обох статей. У гетероталічних видів для статевого процесу необхідне злиття оогоніїв та антеридіїв, утворених генетично різними міцеліями. В результаті статевого процесу з’являється зигота – ооспора, покрита товстою оболонкою і здатна переносити несприятливі зовнішні умови (наприклад, зимівлю). У картопляної фітофтори ооспори знаходили дуже рідко. Весь її цикл проходить у вегетативній фазі, а зимівля здійснюється у комфортних умовах сховища.

Фітофторозу простіше запобігти, ніж лікувати. Лікують фітофтороз фунгіцидами, препаратами, що містять мідь, фосфор та алюміній. Грибки не переносять мідь, тому застосовують обприскування препаратами, що містять мідь.